19-21 листопада у Тлумацькій міській територіальній громаді побували гості із гміни Пачкув Республіка Польща, з якою Тлумацька міська рада підписала Договір про партнерське співробітництво ще у 2019 році. Очолив польську делегацію бурмістр згаданого міста Артур Ролка, який уже добре знайомий із Тлумаччиною.
Про це повідомляють на сторінці Тлумацької міської ради.
Дружні сусіди з Польщі привезли вантажівку гуманітарної допомоги, що складається в основному із продуктів харчування, бакалії, консервації, засобів особистої гігієни та іншого, і яка буде відправлена для потреб захисників у Збройні Сили України. Привезли й такі важливі сьогодні електрогенератори, які будуть передані для потреб комунальних і освітніх закладів громади та наших захисників.
Під час свого візиту спільно з міським головою Ігорем Петруком та представниками міської ради вони побували у КНП «Тлумацькій центральній міській лікарні», куди передали інвалідні візки, ходулі, медикаменти тощо.
Представники дружніх громад взяли участь у пам’ятному заході до Дня Гідності та Свободи у Тлумачі та відвідали могили загиблих Героїв на міському кладовищі, де поклали квіти, помолилися за упокій їх душ та запалили свічки пам’яті.
Крім того, 21 листопада делегати з Республіки Польща побували на святковому богослужінні у церкві Святого Архистратига Михаїла (УГКЦ) в с. Нижнів.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні