Член збірної команди України з веслування на байдарках і каное, багаторазова чемпіонка України у цьому виді спорту, двічі посідала призові місця на чемпіонаті Європи, четверте місце на світовому чемпіонаті серед молоді – усе це про 23-літню франківчанку Наталію Жилюк. А нещодавно дівчина ще й привезла перемогу з всеукраїнського відбіркового чемпіонату, тож наприкінці червня вона представлятиме Україну на чемпіонаті Європи.

Наталя Жилюк займається веслуванням вже 11 років. Каже, що любов до спорту з самого дитинства їй прищеплював батько – професійний борець. Коли вперше у 12 років дівчина потрапила в секцію з веслування, одразу захопилася цим видом спорту. «Під час веслування мені найдужче подобається відчуття, наче ти летиш над водою. Це ні з чим не порівняти», – розповідає Наталя Жилюк.

Вже після першого року тренувань дівчина посіла перше місце на всеукраїнському чемпіонаті серед юніорів. А потім перемоги просто посипалися на талановиту спортсменку.

У такому спорті, як веслування, перемога значною мірою залежить ще й від удачі, адже на заваді можуть стати чимало факторів, які неможливо контролювати. Наприклад, хвиля може перекинути човен або ж вітер не дозволить дотриматися наміченого курсу. І все одно Наталі Жилюк щастить долати навіть погодні форс-мажори.

Дівчина зізнається, що напередодні кожних змагань вона обов’язково молиться. Хоча має і певні забобони. Скажімо, якщо під час веслування у човні опиниться павучок – це до перемоги. А перед тим, як сісти у човен, спортсменка неодмінно спершу три рази мочить ногу у воді. Чому три? Тому що це її улюблене число. Наталя майже все робить тричі. «Краще вірити у такі невинні забобони, ніж шалено хвилюватися і сумніватися в успішності кінцевого результату», – пояснює Наталя Жилюк.

Дівчина розповідає, що під час змагань між спортсменами через заздрощі часто виникають справжні баталії. Найпідступніші учасники діють усіма можливими методами, зазвичай пишуть різноманітні кляузи одне на одного.

Наталя Жилюк каже, що постійно вигравати їй вдається лише завдяки титанічній праці, цілеспрямованості та впевненості в собі.

«Коли під час змагань стою на п’єдесталі переможця, підіймається прапор України та лунає гімн, то розумію, що всі зусилля були не марні. В такі миті хочеться досягати нових вершин», – зізнається спортсменка.