Літопис Галицький

«Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків після футбольного матчу, у якому команда МФК «Прикарпаття» поступилася ФК «Колос» із Ковалівки, з лайкою накинувся на арбітрів. Мер міста вважає, що суддів підкупили… «Пішли звідси. Заплатити бабки вам. Пішли звідси, позорники!» – розлютовано кричить мер на кадрах із відео.

Проте вже через 15 хвилин після інциденту Руслан Марцінків вибачився за свої слова у Facebook. «Прошу вибачення за свої слова на футбольному матчі та за емоції, бо давно не бачив такого відвертого суддівства в одну сторону! Футбол – це гра, де виграють найкращі! Сьогодні найкращі були гравці Прикарпаття!» – написав мер Франківська».

(http://expres.ua, 13 серпня 2018 року)

У рік 7 526 [2018]. Виганяв того року, аки демонів [позорних] із тіла гріховного та олігархів буковельських із улиць галицьких, лицар [свободний] Руслан-Марципан на прозвисько Суперфан Прикарпатський із храму [спортивного] з трибунами плачу та скреготу зубовного в городі галицькому торговців картками червоними, міняйл бабок зелених [половецьких] та інших суддів футбольних, що [на полі] тутешньому вельми пустошили.

І були ж сі вигони його пересипані щедро прокльонами давніми, кричалками [фанатськими] та іншими заклинаннями страшними, вішав [тоді] Руслан-Марципан на арбітрів окаянних та чоловіколюбних у [поганому значенні сего слова] усіх собак статі жіночої, насилав на них, аки кару єгипетську та щастя єврейське, [жінок] поведінки легкої та блудливої, матами неспортивними м’яко стелив доріжку їм із города галицького [намірами благими] аж до геєни огненної та мало на [хрест] не посилав.

Та так розпалився гнівом [праведним] лицар свободний Руслан-Марципан на прозвисько Захисник [Правий Крайній] у роздягальні суддівській, аж піар вузько електоральний пішов над трибунами спортивними та вся вода [свята] в околиці в один момент висохла, аки сльози гіркі на щоках вболівальницьких, і не було чим окропити місце [опозорене] гіршими від вовчиць молодих суддями вакханальними та [односторонніми], і спинив він руку, уже занесену над песиголовцями свистячими із кропилом [своїм] пересохлим, і тільки мовами іншими говорив та слиною святою на [бісів продажних] благочинно бризкав.

Коли ж рівно квадранс видзвонив дзиґар [поламаний] на ратуші недореставрованій, соромно одразу стало Русланові-Марципанові за нездержливість свою [емоційну], і пішов він із покаянням щирим, аки гасла політичні, до сповіді [фейсбучної], і бив там чолом своїм і головою всією, аки м’ячем до стіни, перед громадою [футбольною], і визнавав гріхи свої тяжкі, до яких довели його судді позорні, оті гниди [кончені та лярви продажні].

Умиротворено повертався Руслан-Марципан до [хоромів білих] улицею шевченковою неолігархічною, голову додолу опустивши, та плитку [для заспокоєння] рахував, на кожній сотні молитву покути бурмочучи, і проходив [спокійно] попри забудову незаконну, бо змучився вельми і так голос зірвав [собі], що й мегафон рятівний не допомагав порядок наводити, і кувалда вірна [у плечах] арбітра футбольного застрягла. Коли ж вервицю докінчив, змійку на телефоні догравши, зайшов дорогою на [парі матч] і нову ставку зробив, цього разу [вірну] та праведну.

НОРВАКС