Боєць з 2014 по 2015 рік проходив військову службу в Маріуполі.
Старший солдат Артем Кравчук родом з Хмельниччини, але після поранення та реабілітації продовжує службу в одному з ТЦК Івано-Франківської області на посаді гранатометника роти охорони.
Після демобілізації він одружився та переїхав на Прикарпаття, повідомляють на сторінці Івано-Франківського центру комплектування та соціальної підтримки.
З початком повномасштабного вторгнення добровільно прийшов до ТЦК та після навчання в Бердичеві був направлений на службу в 109 батальйон 10 гірсько-штурмової бригади. Підрозділ воював на Київщині та Житомирщині, а після її звільнення передислокувався на Донбас.
Отримавши важке осколкове поранення черевної порожнини, Артем лікувався в госпіталях Бахмута, Дніпра, Вінниці, Львова та Мукачева.
В обов’язки військового останні входить стройова служба та проведення заходів з оповіщення.
Як зазначають в дописі, часто доводиться пояснювати людям, які взагалі ніде не служили і намагаються ухилятися та саботувати мобілізацію, що він зараз у ТЦК у зв’язку з пораненням. Це психологічно важко і неприємно. Військовий не лише є учасником бойових дій та нагороджений медаллю за відвагу, а й має інвалідність ІІ групи.
Найважче на війні – це втрачати побратимів, яким не зміг допомогти, каже Артем. Це дуже складно, але незважаючи ні на що, чоловік не жалкує, що в скрутний для України час став на її захист, хоча міг виїхати за кордон. Додає, що вчинив би так само, адже "захищати свою землю - це обов’язок кожного громадянина, який себе поважає".
15 червня 2026 року прем’єр Кір Стармер оголосив, що Велика Британія заборонить дітям до 16 років користуватися соцмережами. Заборона стосуватиметься Snapchat, TikTok, YouTube, Instagram, Facebook та X, але не торкнеться YouTube Kids і месенджерів на кшталт WhatsApp та Signal.
Відповідальність несуть платформи, а не діти: компаніям, які не в
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і часто. На пресконференціях та в інтерв’ю. А головне — в документах. Бо без них нав
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні