Навесні цього року Папа Римський Франциск надав іконі Матері Божої Ласкавої, яка знаходиться у храмі св. Йоана Хрестителя на вул. Микитинецькій, що в Івано-Франківську право Повного відпусту.

Повний відпуст — це форма духовної реабілітації, яку Церква пропонує парафіянам, які отримали духовні рани внаслідок власного гріха. Сповідь, під час якої відбувається відпущення гріхів, можна порівняти з медичним втручанням, завдяки якому вдається перемогти хворобу. У цьому таїнстві людина, визнаючи загрожуючу їй небезпеку, отримує від Бога дар зцілення. Проте хвороба завжди залишає якісь сліди. Ті, хто не бере цього до уваги, повинні розуміти, що такий ослаблений духовний імунітет надалі може стати причиною серйозних ускладнень і подальших важких захворювань. Повідомляє  прес-служба Івано-Франківської Архиєпархії.

Історія цієї ікони Матері Божої Ласкавої вражає. Вона повстала на переломі XVII та XVIII століть як копія Ченстоховської Богородиці. Виконано ікону у стилі галицької школи з XVI століття, темперою. Це зображення  Богородиці з темним обличчям без шрамів, які є характерні ченстоховському першотвору. Настоятель храму й ініціатор повернення ікони в місто отець Володимир Вінтонів розповідає про численні видужання від цукрового діабету, від переломів, вдалі операції і навіть допомогу у вирішенні різноманітних життєвих проблем, які відбувалися саме за посередництва ікони.

Перша згадка про ікону Матері Божої Ласкавої походить з хронік церкви на Подолі і датується 1742 р. Перекази говорять, що ікону написав 70-літній побожний іконописець Даниїл на побажання секретаря вірменської ґміни (спільноти) Донінґа. На початку вона знаходилася в домашньому вівтарику, що у ті часи було загально прийнятим звичаєм, перед яким молилася ціла сім’я. Також відомо, що Донінґ перший оздоровився за посередництвом ікони. Завдяки палкій молитві і глибокій вірі він чудесно вилікувався з тяжкої хвороби очей. Також власне він перший побачив сльози на обличчі Божої Матері. Відчуваючи, що не гідний зберігати такий скарб у власному будинку, Донінґ відніс ікону до найближчої церкви, де сльози на обличчі Діви Марії стали ще більше помітні.

22 серпня 1742 р. комісія, яка складалася із світських та духовних осіб однозначно підтвердила надприродній характер цього явища. Рушник, яким обтиралися сльози, що пливли по лику Богородиці був покладений до реліквіярію. З часом прийнявся звичай, щоб на згадку офіційного визнання Станіславівського чуда, раз в рік 22 серпня, по урочистій святій Літургії давати реліквіярій вірним для цілування, пізніше ця практика розширилася на кожну суботу. Обличчя Божої Матері не завжди було сумне і заплакане. Іноді, коли вірні починали співати пісню «Будь благословенна», сумне лице Пречистої Діви Марії починало роз’яснюватися і залишалося протягом деякого часу огорнуте радістю, усміхом.

Під час Божественної Літургії в Заупокійний День 1742 р., яку відправляв о. Мануґєвич, під час євхаристійного канону, відбулася зміна кольорів ікони. Вона ціла наповнилася блакитним кольором і така залишалася до кінця Служби Божої. З посеред розповідей свідків задокументовано також свідчення, які говорять про дивне світло, яке огортало чудотворний образ і приймало форму великих променистих зірок. Було вирішено, щоб у місці так виразної дії Божої Ласки, буде постійно засвічене Вічне Світло, маленька  лампадка. Через короткий час з’ясувалося, що вона запалювалася сама, якщо хтось забував її знову заповнити оливою і запалити. Чуд і ласк, яких отримували почитачі Плачучої Богородиці було наскільки багато, що дуже швидко її було названо Ласкавою, а також Ченстоховською.

Але мала дерев’яна церква не могла помістити величезні потоки звідусіль прибуваючих паломників, тому купцями при підтримці графа Потоцького, власника міста, 28 травня 1743 р. було розпочато будову нової церкви. Наріжний камінь покладений в фундамент святині мав на собі вирізьблений напис: «Троєкратно Благословеній Найсвятішій Богородиці камінь, місто і душу разом під дівичі стопи». Храм отримав назву Ласкавої Діви Марії. Найбільшим його скарбом була ікона, яку урочисто внесено 20 жовтня 1763 р. Розміщено її у великому вівтарі. Там молилися усі кому на серцю лежала доля Станиславова. На загал вбачалося у сльозах Пречистої пересторогу нещасть, які загрожували її місту і Галичині в цілому.

Розголос, який отримало відпустове місце, був посилений завдяки Папі Римському Пію VІ. 28 вересня 1777 р. «повним відпустом для усіх вірних обох статей як вірменського, так і латинського та греко-католицького обрядів, які після Сповіді і Причастя 20 жовтня в річницю внесення ікони до теперішньої святині, відвідають її перед Найсвятішими Тайнами помоляться про поширення і вивищення нашої святої віри». Варто також тут звернути увагу, що культ Матері Божої Ласкавої єднав вірних усіх існуючих на Галичині католицьких обрядів, що знайшло своє вираження також у змісті папського відпусту. Цей відпуст в 1870 р. завдяки Папі Пію IX розтягнутий на всі три відпустові дні, в які з часом переродилися щорічні святкування.

Але скоро почалася найжахливіша в історії людства війна. Станиславів захопили радянські війська. І разом з поляками та частиною вірмен, за новий кордон Польщі вивезена була також Покутська Мадонна. 70 років Матір Божа перебувала на чужині.

За благословенням Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського Кир Володимира (Війтишина), о. Володимир Вінтонів разом з офіційною делегацією урядовців Івано-Франківська і при співпраці з Генеральним Консульством України в Ґданську, в 2010 р. повернув до Івано-Франківська Чудотворну Ікону Матері Божої Ласкавої Станиславівської.

А вже 22 березня 2016 року о. Володимир отримав офіційного листа із Ватикану.

«Апостольська Пенітенціарія, з мандату святішого Отця Папи Франциска, уділяє ПОВНИЙ ВІДПУСТ під звичайними умовами (сповідь, св. Причастя і молитва в наміренні Святішого Отця) вірним, які щиро каються і також які для його отримання підштовхненні любов’ю, якщо відвідають побожно Церкву св. Йоана Хрестителя у Івано-Франківську і там братимуть участь у деяких священних дійствах на честь Матері Божої Ласкавої Станиславівської або принаймі протягом певного проміжку часу перед Іконою проситимуть побожними роздумами завершуючи Господньою молитвою і Символом Віри та молитвами до Діви Марії:

А — три дні: 20, 21, 22 жовтня;

Б — в літургійні свята Богородиці (Благовіщення, Успення, Різдво і Непорочне Зачаття);

В — один-єдиний раз в році, в день вибраний вірним довільно;

Г — всі рази в цьому місці, коли з причин побожності групами здійснюватимуть паломництво», – йдеться у листі.

Найближча проща-відпуст відбудеться вже в останню неділю травня.

Нагадаємо, Папа Римський надав право повного відпусту церкві на Рогатинщині.