Денис Креховецький народився і виріс в Івано-Франківську, зараз з сімʼєю мешкають у селі Слобідка Тисменицької громади.
Про історію військового розповіли у Тисменицькій міській раді, інформує "Галицький кореспондент".
Повістку Денис отримав на блок-пості восени 2022-го. У зазначений день пройшов медогляд та за 3 дні з речами за списком вирушив на місце призначення.
"Я всім казав, що якщо дадуть, я піду. «Відмазуватись» якось я не збирався", - розповідає військовослужбовець.
Дениса направили в Старичі, там потрапив в артилерію. Навчання тривало 2,5 місяці. Спочатку навчали піхоті, а потім на 133-й Д-30 наводити гармату.
"Кожного дня з ранку до вечора ми стояли біля неї, вчили все від А до Я, як правильно наводити. Правда, нам так і не дали вистрілити з неї, ось це було обідно (сміється)", - ділиться воїн.
Пізніше Денис потрапив у 40 артилерійську бригаду. 2-3 дні у пробув Первомайську і одразу направили на Харківський напрямок в батальйон розвідки. Працював із безпілотниками, прослужив більш ніж пів року. Згодом бійця перенаправили в іншу організацію, яку з міркувань безпеки назвати не може.
"Це вже хіба що після війни все буде ясно, всі розкажемо, хто чим займався. Зараз від серпня тут, виконуємо свою роботу справно. Це добре", - додає Денис.
Денис не проходив строкову службу, військового досвіду не мав. Тож все для нього було новим. До цього працював разом із тестем, мурував каміни, грубки.
"Я у такій структурі, що кожен день щось дивує. Практично все бачу, що відбувається. Спочатку це було трохи дико, бо ти не бачив такого ніколи. До всього звикається. Зараз це щось звичайне. Ось це лякає".
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на