Про те, що чоловік у полоні, Юлія дізналася з кадрів російського телебачення, упізнала за татуюванням.

Максим Колесников – один із 116 захисників, котрих Україні вдалося повернути додому 4 лютого. Доброволець, захищав Київ та область. Ми всі його запам’ятали за фото із яблуком у руках. Одразу після звільнення захисник зізнався, що майже рік не їв фруктів. Він знову вчиться жити після 11 місяців полону, йдеться в ТСН.

Максим Колесников маркетолог і топменеджер, але ранок 24 лютого змінив усе. “У мене не було жодної альтернативи, щоб не піти”, – переконує Максим.

“Я не намагалася стримати, потім вже думала, що може треба було, це вже у мене такі егоїстичні мотиви пішли, але я зрозуміла, що Максим вирішив. Ми б просто, можливо, посварилися, і він би пішов, а я максимально хотіла його підтримати”, – пригадує дружина Юлія.

Максим Колесников обороняв Київщину, коли наприкінці березня традиційне повідомлення «в мене все Ок» його дружина не отримала. Про те, що чоловік у полоні, Юлія дізналася з кадрів російського телебачення, упізнала за татуюванням. Вже у вересні отримала невеличкого листа.

“Нам надиктували 4 слова – живий, здоровий, все добре і більш нічого не можна було писати. Ми взагалі не думали, що його відправлять. Справа в тому, що в середині травня ми його писали”, – розповідає чоловік.

У цей час його дружина повертається до Києва з вимушеної евакуації за кордоном. Вона цілковито занурюється в свою роботу в індустрії моди, а паралельно очолює ініціативну групу родин полонених.

“Я не намагався мислити дуже близько до обміну, тому що коли на цьому концентруєшся, то ти починаєш кожен день чекати, а це не правильно, бо ти так стаєш слабким. Я мріяв про те, що відбудеться потім”, – переконує Максим.

У камері російського СІЗО на десятьох – 14 людей. Брак повітря, інформаційний вакуум, постійне недоїдання, усі були на межі. Щоб росіяни не полонили і їхні думки, Максим розповідав співкамерникам про подорожі та переказував книжки.

“Був у мене хіт – Монте Крісто, двічі просили його розповісти, бо замок ІФ – це утримання, потім багатство. помста, щастя. Я ходив ранком навколо стола і пригадував, був такий момент, я намагався пригадати всі імена, я не міг пригадати одного з друзів, який став бароном і банкіром. І тут, Боже, Барон Данглар! Я був такий щасливий, це було смішно – ходить людина в СІЗО навколо стола і посміхається. Потім, коли щось відбувається, треба різко повертатися у той стан – я тут і зараз, щоб не підставитися. Треба дуже швидко і чітко реагувати, що тобі кажуть, навіщо, що від тебе хочуть, бо вони люблять провокувати”, – розповідає Максим.

Раз на десять днів до камери від літа почали заносити телевізор. Вишуканий метод психологічного насилля – російські новини для наших полонених. Але так вони дізналися, зокрема, про звільнений Херсон.

Детальніше – у сюжеті.

Читайте також: В основі переговорів із РФ може бути лише відновлення територіальної цілісності України, – Кулеба