Мирний російськомовний мешканець Харківщини Володимир Ільїн взяв до рук зброю і заговорив по-українськи, коли прийшли російські окупанти. На війну чоловік пішов добровольцем. Каже, спонукало те, що «ворог прийшов до мене додому». Поранення отримав 28 червня під Гуляйполем Запорізької області під час штурму ворожих позицій. Володимир розповідає, що позиції вдалося захопити, але оскільки ніхто з командування Докладніше >>
Зараз з хлопчиком усе добре. Міський клінічний перинатальний центр знає чимало історій боротьби за життя маленьких мужніх людей. Одна з них – історія Артема Мельниченка. Артем народився передчасно – 11 лютого 2023 року на 29-му тижні вагітності. Тоді хлопчик мав вагу 1300 г та ріст 39 см. Відразу після народження самостійно дихати ще не міг, Докладніше >>
Про те, що чоловік у полоні, Юлія дізналася з кадрів російського телебачення, упізнала за татуюванням. Максим Колесников – один із 116 захисників, котрих Україні вдалося повернути додому 4 лютого. Доброволець, захищав Київ та область. Ми всі його запам’ятали за фото із яблуком у руках. Одразу після звільнення захисник зізнався, що майже рік не їв фруктів. Докладніше >>
24 лютого минулого року, прокинувшись рано-вранці, командир роти однієї із бригад ТрО Святослав побачив на екрані смартфона 38 пропущених дзвінків. Перша думка: “Невже проспав?” Глянув на годинник — шоста ранку, все добре, не запізнився. Відкрив стрічку новин і зрозумів — сталось те, до чого готувався останні кілька років, передає “АрміяІнфо”. “Увесь час, поки добирався на Докладніше >>
«Історію життя Анни Бойко» недавно представили на форумі видавців у Львові. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює