Я так прагну стати, бути, любити, насолоджуватись, розвиватись, жити, дихати, дружити, подобатись, шукати, радіти, відчувати, підтримувати, триматися, не здаватись. 10 кроків уперед і жодного назад. Я завжди відчувала нутром такі тонкощі цього світу, з яких багато насміхались чи ніколи й не помічали. Мистецтво жило в мені, сіялось-сіялось і проросло, але нинішній світ з корінням вириває творчість, підкорює до остраху банальними словами, діями, почуттями. Зрештою, виховує у нас впертість бути першими, незважаючи ні на що.

Мистецтво твориться талантом чистих душ. Але думка про те, що творити ми можемо лише віддаючи жертву, неправдива. Насправді можна любити свою справу так сильно, щоби переживати труднощі не як страждання, а як шлях до вдосконалення. Радіти навіть перешкодам, бо мистецтво – пристрасть і розум, початок і кінець. А ми в цьому відіграємо ключові ролі. Без людей мистецтво гине. Але воно кожного разу із тобою на сцені, твої натхнення і любов переходять до глядача у вигляді увіковічених запитань чи тишею, що гнітюче повисне над кимось і може назавжди змінити його життя. Місія митця така велика, що він не в силах осягнути свою потрібність і важливість.

Успіх… Він коронує наші старання, вистраждані переживання та великі помисли. Успіх сіє ворожнечу і створює прірви між душами людей. З ним треба бути обережнішим. У погоні за успіхом можна загубити себе, зате здобути славу. Але це як з філософським каменем: успіх знаходять ті, хто працює так, що навіть не помічає його у власному віддзеркаленні. Слава приходить непомітно і вічно слідує за митцем, і, не питаючи, забирає серце і думки. Нагло вривається і похапцем змітає все найдорожче. Але любов до кожного дня, пережитого в тих відчуттях мистецтва, – ти нею думаєш, дивишся, переймаєшся. Твоє обличчя на сцені сяє пережиттям, чуттям і відданістю. Не славою, зірковістю, успіхом, а справжністю, тобою, душевністю. Ти болиш, торкаєш, проникаєш у найдавніші людські секрети, оживляєш забуті спогади, ворушиш те, що ніхто не посміє. Воно варте багато чого.

Одиниці знаходять своє, від чого кров стигне у жилах, до чого прагнуть, падають, але знову прагнуть. Твої очі – так виглядають тільки очі того, хто горить, а не жевріє. Твоя внутрішня сила може звертати людські серця. Впевнена, стійка і жива – ти безцінний талант, який завжди пробиватиметься через твоє єство…