Про що мовчить старість

  • Як не проґавити щасливе життя? Літні франківці діляться своїм досвідом. Саме досвідом, а не порадами. Кажуть, що не хочуть нікого повчати – то невдячна справа.

    Микола Перцович, 60 років

    • Ніколи не розумів, нащо хлопи ходять «наліво». Нащо викидають гроші на чужих жінок, якщо можна накупувати цукерок для своїх діточок і внуків? Я завжди мчу додому, бо знаю, що в хаті мене вже чекає гарячий борщик, гарячі пироги, усміхнена дружина… Ну, що ще треба для щастя?

     Кожен хлоп повинен мати голову на плечах. А якщо не має, то        біда. Біда для нього найперше. Ніхто не знає, яка старість його чекає. А якщо, не дай Боже, зляжеш після інсульту чи інфаркту? Якщо станеш такий немічний, що дружина тебе обходитиме і з ложки годуватиме? Як ти їй в очі будеш дивитися, якщо «гуляв» з іншою?

    • Я свою жінку любив однаково сильно і замолоду, і посередині життя, і тепер, на схилі років. У подружньому житті треба, аби одне одному поступалися, десь-колись перетерпіти треба – тоді і любов буде, і злагода. Ну, і чесність мусить бути, відвертість. Якби я бодай раз відчув, що моя жінка десь обманює чи щось приховує, я би вже не зміг їй довіряти. Так само і я – завжди говорю, як є. Вдався їй недосолений борщ – так прямо і кажу. Вона не ображається, навпаки, цінує то.

    Наталя Фількіна, 74 роки

    • Ти не можеш змінити світ, навіть якщо здається, начебто тут все геть несправедливо. Треба себе міняти. А тоді і світ навколо тебе почне мінятися.
    • Не люблю, коли люди скаржаться на важке життя. Вони не знають, що таке, коли справді важко, так важко, аж вовком вити хочеться, коли з голоду пухнеш, а хліб, вмочений у цукор, можна скуштувати лиш раз на тиждень. І коли на початку березня по снігу босоніж біжиш у школу…

    Найчастіше чую скигління в автобусах. Іноді не витримую і так вичитую їм… Недавно заходить жінка в маршрутку, в руках дві переповнені сумки. І весь час бідкається, який тепер тяжкий світ став. Я не витримала. Кажу: «Якщо годні тягнути такі сумки, то поки що нема біди. Отже, ще маєте здоров’я, ще маєте гроші, аби те все накупити, і головне – ще є кому те все їсти вдома. Не грішіть!». Вона змовчала.

    • Надійтеся на Бога. Не робіть нікому зла… Не обіцяйте, якщо не впевнені… Не нарікайте на свою долю… Пам’ятаю, як вся наша велика родина тиснулася в крихітній квартирці, але ми ніколи не сварилися і сміялися постійно, хоч грошей вічно не ставало і проблем купа. Але ми були… якимись вільними, щасливими.
    • Мама завжди казала нам: «Діти, моліться, і все буде добре». А ще казала, що наша сила – в єдності, поки будемо триматися одне одного – не пропадемо. Бо самому важко в світі.

    Ігор Таран (75 років) і Ліана Таран (77 років)

    • У нас в парі все так солодко, аж страшно. Досі разом прибираємо, готуємо борщ, гуляємо, взявшись за руки. І так уже 52 роки. Головне в стосунках – не робити на зло, не мстити. Коли щось не подобається, треба спершу охолонути і лише тоді обов’язково поділитися своєю позицією.
    • Справжньою жінкою не народжуються, нею стають.
    • Людям треба навчитися більше віддавати – потім отримуєш удвічі сильніше. Це дійсно працює. І стосується всього: грошей, стосунків…
    • Любов до спорту ми прищепили дітям і внукам не примусом, а власним прикладом. Лише так можна вплинути на виховання, бо діти – це завжди віддзеркалення батьків.
    • Секрет доброго самопочуття – не лише в постійних заняттях спортом. Справа ще й у позитивному погляді на життя. Ми ніколи ні з ким не конфліктуємо. А який у цьому сенс?
    • Молоді люди думають, що здоров’я буде все життя. Ні. З кожним роком воно слабшає.
    • Яким буде майбутнє? Безумовно, все буде краще. Світ прямує у напрямку еволюції, а не занепаду. Коронавірус, світова криза – все це лише певний етап розвитку, який, мабуть, має допомогти людству усвідомити якісь важливі речі. Кризи завжди робили людей кращими, а не гіршими.

    Наталя Тарасенко, 69 років

    • Якщо людина у своєму житті орієнтується лише на гроші, то я навіть не знаю, що їй можна порадити. Не впевнена, що така людина колись зможе стати щасливою.
    • У житті важливо не зрадити собі. Треба дослухатися до свого серця, до свого поклику. Кожна людина, як зірка, має власний унікальний шлях, до якого покликана. Щастя у тому, аби піти цим шляхом.

    • Так, технічний прогрес зараз мчить божевільними темпами. Світ тепер дуже динамічний і конкурентний, все швидко змінюється. Але істинні моральні цінності – вічні. Це чи не єдине, що лишається константою.
    • Нині вимога часу така, що людина стає більш жорсткою, десь навіть поверховою до тих, хто поруч, бо ж треба встигати за гіперстрімким темпом. Але рано чи пізно життя все одно примусить заглянути всередину себе.
    • Пенсійний вік – це прекрасний час, це свобода. Ти можеш робити те, що любиш, нікуди не поспішаючи. Шкода лише, що багато людей, дійшовши до пенсії, так і не знають, що саме люблять. За все життя вони так і не пізнали себе. Тому й починаються депресії.
    • Я не люблю слова «старість». Вважаю себе досвідченою, а не старою. Старість – це взагалі про стан душі. Можна і в 20 років постаріти.

     Михайло Прокопів, 85 років

    • Проблема сучасного світу в тому, що жінки і чоловіки помінялися ролями. Чоловік має бути охоронцем і опорою для сім’ї, він мусить знати, ким є, що повинен робити у житті і скільки за це отримувати. А жінка найперше має вміти любити і, що важливо, вміти приймати любов і турботу від чоловіка. А тепер усе догори дриґом: чоловіки – фемінізовані, жінки – маскулінізовані.
    • Люди все більше стають інфантильними, думають, що весь світ їм щось винен. Пожинаємо наслідки радянського патерналізму. Дуже багато людей лінуються брати на себе відповідальність. А свобода – це найбільша відповідальність.
    • Як казав Шопенгауер, ще ніхто ніколи ніде нікого ні в чому не переконав, тому давати поради – даремна справа. Взагалі не варто пхатися в душу іншої людини, і тим паче – переконувати її в чомусь. Кожен має свою правду.
    • Найбільше безглуздя – це впертість, нарцисизм і всезнайство. Все знають лише дурні і шарлатани.
    • З неба нічого не падає – все треба заробити. Чесно заробити.
    • Кожна людина, поки у неї працює розум, має знати і вчити три речі: історію свого народу, релігію, до якої належить, і своє ремесло.
    • Я колись знайшов, як на мене, геніальний вислів Леонардо да Вінчі: «Читай, перечитуй, молись, працюй і прощай».

    Зоя Карплюк, 95 років

    • Я досі щодня займаюся фізкультурою, роблю зачіску, слідкую за одягом. Ну, бо жінка у будь-якому віці не має права забувати, що вона жінка. Себе треба любити і поважати. Причому дуже важливий і внутрішній стан жінки, тому що саме це створює атмосферу навколо неї. А взагалі жінка має настільки сильну енергію, що здатна неабияк впливати на свого чоловіка: несвідомо може його або зруйнувати, або піднести до висот.
    • Не розумію, чому люди так часто скаржаться, що все погано. Насправді завжди є багато причин, аби радіти: гарна погода, смачна їжа, діти усміхаються… Краса навколо і постійно. Питання лише в тому, чи здатна людина її бачити.
    • Ще мій батько казав, що дуже важливо багато читати, щонайменше сотню сторінок на день. Книги вчать мислити і писати.
    • У 1945-му я вчилася в Києві, грошей ледве вистачало на їжу. Я могла залишитися без обіду і вечері, а натомість купити квиток до театру чи музею. Бо це важливо.

    Людмила Балашова, 85 років

    • Професію треба вибирати «по любові». Мені, на жаль, так не пощастило. Я змалку мріяла про медицину, але ми жили дуже бідно. Грошей вистачило тільки на політехнічний інститут. Так, я стала хорошим спеціалістом, все життя віддала здобутій професії, але там не було моєї душі. Тепер на пенсії залпом читаю книги з медицини. Це досі моя велика любов.

    Ігор Ведерніков, 86 років

    • Поки людина рухається, вона живе. Я дуже хочу жити, я люблю життя, тому вже років десять дотримуюся одного режиму. Щодня прокидаюся вдосвіта. Роблю зарядку. Обов’язково випиваю велике горня теплої кип’яченої води. Виходжу надвір робити руханку на спортмайданчику. Далі вдома роблю вправи з гантелями. Потім снідаю, кожен день додаю в раціон гарбузову олію і вітамінну бомбу: горіхи з ізюмом і медом. Тоді обходжу одне коло навколо міського озера.

    Взагалі я ще можу добре бігати, гарно танцюю. До карантину постійно ходив на танці у «Просвіті» і запрошував значно молодших жінок – вони рухаються швидше і вправніше.

    • Найперше треба навчитися любити себе. І це не егоїзм. Бо лише тоді ти зможеш давати любов іншим. Адже ти не можеш ділитися тим, чого сам не маєш.
    • Важливо любити свою роботу. І не має значення, скільки за неї платять. Якщо любитимеш своє ремесло і вкладатимеш туди душу, гроші обов’язково прийдуть.
    • Я майже ніколи не гніваюся. Лиш вчора не стримався і сильно розлютився – коли побачив свою квитанцію за опалення.
    • Як бути щасливим? Треба дуже захотіти цього. Бути щасливим – велика відповідальність, відвага і кропітка робота.

    Наталя МОСТОВА

  • Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!