Відповідно до матеріалів органів досудового розслідування, місцева мешканка знаходилась в одному з магазинів Калуша, де мала намір працевлаштуватись продавцем. Перебуваючи за прилавком, скористалась тим, що за її діями ніхто не спостерігає та таємно викрала гроші і втекла з магазину. Надалі жінка переховувалась від поліції та поїхала в Одеську область, де скоїла аналогічний злочин.
У судовому засіданні прокурор подання підтримав, а обвинувачена просила не обирати їй запобіжний захід, пов’язаний із триманням під вартою.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховував тяжкість кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється місцева мешканка. В судовому засіданні підтвердили наявність ризиків: можливість підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, будучи раніше неодноразово судимою після звільнення з місць позбавлення волі жінка знову вчинила злочин у тій же сфері, що вказує на відсутність у неї критичної оцінки своїх дій та її небажання вести законослухняний спосіб життя й дотримуватися загальноприйнятих правил поведінки.
При таких обставинах слідчий суддя застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, із можливістю внести заставу у розмірі 18 918,00 грн.
Я люблю радіодиктанти національної єдності. Люблю спостерігати, як вони змінювалися з часом: формат, зміст. Люблю нашу університетську підготовку до них. Люблю, коли за наші парти сідають студенти, викладачі, відомі люди. Люблю, коли ми всі ось так разом пишемо. Цікаво потім спостерігати і за баталіями щодо (не)такого тексту і щодо (не)такого читання. Різні роки – різні
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи