Родина Михайликів з с. Конюшки Рогатинської громади понад рік чекала інформацію про дорогу людину - Івана Богдановича.
Зв’язок із воїном обірвався ще торік. Рідні надіялись, що військовий у полоні, не покидали віру в те, що живий. Пройшли процедуру ідентифікації… Але днями, тривале й важке очікування обірвала трагічна звістка: «25 жовтня 2022 року Іван Михайлик загинув від вогнепального осколкового поранення, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Опитне Авдіївської територіальної громади Покровського району Донецької області».
Іван Богданович Михайлик народився 7 липня 1972 року в с. Конюшки Рогатинського району. У сім'ї Богдана та Марії був четвертим сином.
Майбутній воїн закінчив Конюшківську середню школу, згодом вступив до Бурштинського енергетичного технікуму. Оскільки з дитинства любив футбол, володів хорошими навичками гри, тож належав до складу бурштинської футбольної команди «Енергетик».
З 1990 до 1992 роки Іван Михайлик проходить строкову військову службу. Спершу у складі сухопутних військ у Білій Церкві, а згодом - в Німеччині. Йому присвоєли військове звання «старшина».
Відтак Іван повертається додому й у 1993 році створює сім’ю. У шлюбі Івана та Богдани народжується єдина дочка Анна, яку виховують достойною людиною. Щоб забезпечити сім’ю, наш земляк тривалий час працює експедитором на фірмі мобільного зв'язку «Сіменс» в м. Києві. А останні 12 років - трудиться за кордоном.
На військову службу до лав Збройних Сил захисник був призваний 18 червня 2022 року.
Виконував бойові завдання у складі 36 бригади 1 окремого батальйону морської піхоти.
Більше як рік Іван Михайлик вважався безвісти зниклим. Тільки нещодавно стали відомі деталі загибелі воїна.
Завтра, 6 грудня, наша громада проведе Героя в останню дорогу.
Кортеж з загиблим українським захисником приїде до Рогатинської громади о 14 годині.
На головній площі міста відбудеться поминальна панахида та церемонія прощання. Згодом траурна колона вирушить до с. Конюшки, де мешкав Іван. Рогатинською міською радою буде організовано автобус для всіх, хто хоче долучитися до церемонії прощання з Героєм.
"Звертаємось до жителів Рогатинської громади з проханням - вийти на центральні вулиці міста і сіл, щоб створити живий коридор й гідно зустріти загиблого Захисника України", - йдеться в дописі.
Забудьте усе, що ви знали про світ. Не звертайте уваги на те, що світ знав про вас. Це не так важливо, коли на очах маска і тебе ведуть тим простором Івано-Франківського театру ляльок, в якому ти була безліч разів. Він не змінився, ти теж. У тебе просто н
Вона уважно розглядає себе в люстерко, поправляє капелюшок, фарбує вуста на червоно і йде… Сама, без чоловічого супроводу, бо ж поспішає не на ранкову літургію до костелу у середмісті. Чи вдуріла? Чи світ вдурів? Чи чоловік, з яким хочеться інакшого і більшого, аніж він може запропонувати? Це акт другий.
Але перед тим акт перший, де в
Кейс Насті Камєнських важливий. А тези про те, що ти її притягуєш у наш інфопростір — з минулого століття. Вони про ті часи, коли у всіх було три канали і будь-яка згадка була піаром. «Бо навіть чорний піар був піаром». Світ змінився.
Не вірите?
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.