Роман КІМАЧУК: «Карантин нам суттєво ускладнив роботу»

До дня водного господарства

На комунальному підприємстві «Івано-Франківськводоекотехпром» працює 620 осіб. І забезпечувати водопостачання у місті його працівники повинні за будь-яких обставин, незалежно від карантину.

Які зміни відбулися на підприємстві за останніх кілька років та які проблеми з’явилися з оголошенням карантину, читайте у розмові з генеральним директором «Водоекотехпрому» Романом Кімачуком.

– Пане Романе, бачу, у приміщенні «Водоекотехпрому» зробили ремонт, посвітліло все на першому поверсі.

Так, але ремонт робиться тільки заради споживачів. У 2019 році Дунайська водна асоціація нам запропонувала реалізувати грант із влаштування єдиного вікна для обслуговування фізичних та юридичних осіб – наших абонентів. За ці кошти нам вдалося за 1,5 року облаштувати приміщення єдиного вікна. Для фізичних осіб воно вже готове і працює, а для юридичних доробляємо.

Наразі відремонтовано і облаштовано операційну залу, в якій перебуватиме шість бухгалтерів, збудовано нову касу для двох касирів і адміністратора. Невдовзі мають доставити і встановити обладнання для електронної черги.

– А була така потреба, були черги?

Так, раніше було багато маленьких кабінетів, люди заходили і виходили, стояли у коридорах, утворюючи черги. Тепер є єдиний великий зал, де все прозоро. Щоб ніхто не казав, що хтось комусь нагрубив чи в офісі п’ють каву, а не працюють. Всі працівники – в рівних умовах. Клієнт приходить і бачить, якщо є вільний бухгалтер, то його обслужать.

Інформацію щодо заборгованості, нового рахунку, укладання договору чи інші питання – все це можна буде з’ясувати у бухгалтера. Ми також намагаємося, щоб нашим клієнтам було максимально комфортно здійснити оплату. Зробити це можна буде як у касі нашого підприємства, так і в IBox, який є у приміщенні єдиного вікна.

Також ми зараз змінюємо роботу персонального кабінету на нашій сторінці в Інтернеті, долучаємо різні платіжні системи, щоб після реєстрації можна було зробити це через Приват-24 чи в інший спосіб. Тобто наша діяльність направлена на те, щоб полегшити оплату для наших клієнтів, бо людина може забігатися – робота, сім’я, коронавірус… Тому будемо надсилати нагадування, де буде вказано суму до сплати за послуги.

– Здається, у вас щороку збільшується кількість користувачів?

У відсотковому відношенні щороку кількість абонентів зростає на 1,5-2%. Йдеться про кількість особових рахунків. Але динаміка буде зростати. У більшості нових будинків, які здаються в експлуатацію, нові рахунки не відкриваються відразу, їх спершу передають в управління компаніям, які будуть їх обслуговувати, а вже вони мають у нас особові рахунки.

Тобто з часом кількість особових рахунків може не зростати, але реалізація води буде збільшуватися. Тому динаміка є невеликою. Але згодом мешканці багатоквартирних будинків матимуть право самоорганізуватися на загальних зборах і приймати рішення про перехід на прямі розрахунки з нашим підприємством.

– А приміські села не хочуть приєднуватися до «Водоекотехпрому», щоб отримувати ваші послуги?

Фактично всі села, які розташовані навколо Івано-Франківська, хочуть, щоб ми надавали їм послуги. До нас навіть зверталася громада села Клубівців, але вартість будівництва мереж виявилася дуже дорогою. Наразі технічні умови на водовідведення отримали Драгомирчани та смт. Лисець, а Загвіздянська ОТГ отримала також і на водопостачання. До речі, у Загвізді частково користуються нашими послугами, але тільки в тій частині приватного сектора, який ближче до Івано-Франківська.

Повністю ми обслуговуємо приміські села Крихівці, Микитинці, Угорники і наразі частково Вовчинець, але там уже розробляють проєктну документацію на каналізування і водопостачання усього села.

– Яка ціна питання? Йдеться про десятки мільйонів?

Або й сотні. Зовнішні мережі – це дорого, бо вони проходять на різних глибинах, паралельно з дорогами, які після прокладання труб потрібно капітально ремонтувати, а таке відновлення коштує багато.

Буває, що замовники, дізнаючись вартість, відмовляються. Хоча всі розуміють, що ХХІ століття надворі і без послуг водопостачання і водовідведення комфортне життя неможливе. А, крім комфорту, це ще й здоров’я та якість життя для людей, адже багато залежить від того, яку воду ви п’єте і використовуєте для приготування їжі, якою водою вмиваєтеся.

– Вода в Франківську завжди була однією з найкращих в Україні – через гірську річку…

Так, завдяки ландшафту і місцю розташування Франківська. А ще – злагодженій роботі працівників нашого підприємства.

– А тепер про погане. Як у вас пройшов карантин? Відправляли людей у відпустки?

Свідомі люди йшли у відпустки, але тільки в тих підрозділах, де це було можливо. На нашому підприємстві є два технологічні підрозділи: водоочистка і очистка каналізаційних стоків. Тут люди працювали, бо у кожного є своя ділянка роботи, без якої не обійтися.

Але багато людей у нас перехворіло. Були пневмонії і підтверджені випадки коронавірусу. Хворіли і в управлінні обліку, і в диспетчерській службі, де практично всі перехворіли, і адміністративно-управлінський персонал. Я сам пролежав два тижні в лікарні з пневмонією.

Карантин нам ускладнив роботу суттєво. Ми обмежили прийом людей, але заборонити відвідування повністю не могли, запускали по 1-2 людини. Тільки обов’язково в масках, ми закупили антисептики, бактерицидні лампи. Але якщо вірус є…

– Знаю, що у вас проблеми з боргами, і припускаю, що борги збільшилися після того, як влада сказала, що під час карантину можна не платити за комуналку. Це так?

Звичайно, що борги зросли: форс-мажорна ситуація в країні зачепила роботу і нашого підприємства. У березні, коли більшості підприємствам і підприємцям заборонили працювати, ми не припиняли роботу, оскільки наше підприємство належить до стратегічно важливих. Навіть не номер два, а номер один. Бо ж без електрики можна ще якийсь час вдома посидіти, хоч і без особливого комфорту. Але без води і водовідведення це буде неможливо. Від нашої роботи залежить повноцінне життя людей. Тож ми працювали безперервно, незважаючи на складні моменти.

А як карантин відбився на нашій роботі? Дійсно, від деяких політиків пролунала ідея, що можна не платити за комунальні послуги і за це не буде ні штрафних санкцій, і ніхто нічого не відключить… На наших людей такі заяви спрацювали миттєво. От якби в інших напрямках так само працювало! У березні ми зібрали коштів тільки 69%. Замість 18 млн грн споживачі нам заплатили тільки 13…

Тепер нашому підприємству треба заплатити за використану електроенергію, видати зарплатню – мінімум оклад. До речі, у нас упродовж двох місяців не було ні премій, ні доплат. Надіємося, що в травні будемо виплачувати премії, але спершу заплатимо податки. Дійсно, політики сказали, що можна не платити, але це стосується тільки приватних підприємців першої і другої груп. А нашого підприємства це не стосується. Всі місячні і квартальні податки, ПДВ, ЄСВ, ПДФО ми повинні заплатити вчасно. І жодних відтермінувань. Коли у березні через зменшення надходжень ми замість 30-го заплатили 31-го, то податкова одразу вручила нам рішення про штрафні санкції.

– А ви будете їх відсуджувати? Як так – штрафні санкції через один день, і ще й у такі часи? Думаю, треба іти в суд.

Іти можна. Ще заплатимо судовий збір. І адвокатура ще заробить на цьому кілька гривень. Ті штрафні санкції – це не є велика сума. Сплатимо. Принаймні розглянемо. Ми ще з юристами будемо радитися, як правильно вчинити.

Важливо проводити роз’яснювальну роботу, зокрема через нашу офіційну сторінку, через Фейсбук достукатися до наших споживачів, щоб вони були свідомими того, що люди, ризикуючи своїм здоров’ям, кожного дня виходять на роботу, аби надати послуги для споживачів. Це є наша робота, і ми її любимо, виконуємо і просимо одного – розрахуватися за надані послуги.

– От ви наче проводите роз’яснювальну роботу, що каналізація – це не смітник, а до людей все одно не доходить…

Це говорить про те, що до Європи нам ще дуже далеко… Раніше у нас була така традиція – організовувати екскурсії по наших каналізаційних очисних спорудах. Коли завершиться карантин, ми відновимо її. А ще – можливо, будемо робити маленькі інформаційні ролики для розповсюдження через ЗМІ про те, як потрібно користуватися каналізаційними мережами. Бо ця проблема актуальна не тільки для нашого міста і підприємства, але й для всієї України.

Споживач має зрозуміти, що каналізація – це не смітник. І починати треба із двірника на вулиці, який може підмести на купку, а потім – змести все в каналізацію. Те саме з працівниками закладів громадського харчування, які виносять на вулицю каструлю з жиром і через дощову решітку виливають. Якось був свідком цього. Підходжу і кажу: ви – заклад громадського харчування, у вас мають бути облаштовані жировловлювачі. Це по-перше. По-друге: до вас приходять клієнти, влітку буде стояти запах від того жиру, який ви виливаєте, хіба вам це комфортно? Люди просто роблять не думаючи, до їхньої свідомості треба достукатись. Можливо, потрібно більше інформативності. І стукати-стукати.

Колись споживачі могли реструктуризовувати свої борги на роки. А як зараз?

Ми не державний каральний орган, як-от податкова: якщо хтось не оплатив рахунок, то одразу – штраф. Ми так не працюємо. Якщо боржник до нас звертається із заявою, ми готові той борг реструктуризувати на розумний термін. Але буває так, що пройшла одна реструктуризація, друга, а споживач далі не платить. Тоді в нас вже не залишається іншого шляху, як звертатись до суду про примусове стягнення боргів.

Я хочу наголосити – в нас немає жодної заборгованості щодо заробітної плати чи сплати податків. Є поточні зобов’язання перед нашими постачальниками, але ми з усіма ведемо розумний конструктивний діалог, і якщо ми не можемо всю суму заплатити, то виступаємо з пропозицією реструктуризації. І наші постачальники до нас теж ставляться з розумінням.

– А ще у вас великий борг перед світовим банком, так?

Так, п’ять років будемо його виплачувати.

– Розкажіть про підняття тарифів. Чи планується воно цього року? І якщо так, то на скільки і чому?

Тарифи нам затверджує національна комісія НКРЕ. Останні два роки позиція нацкомісії полягає в тому, що тариф має бути ринково обґрунтованим, незбитковим для підприємства, бо держава більше не бере на себе зобов’язань щодо відшкодування різниці в тарифах.

Нагадаю, що до 2015 року держава виділяла кошти на відшкодування тарифу. А з 2015 року нацкомісія доводить, що тариф має бути ринково обґрунтованим, тобто всі видатки підприємства, а це заробітна платня, закупівля електроенергії, сплата податків, оплата всіх товарів і послуг, які необхідні для життєдіяльності підприємства, повинні бути включені в тариф. Саме тому він такий динамічний.

І він зросте у 2021 році?

Ми зробили розрахунок, що у відсотковому відношенні тариф повинен зрости на 17%. Але чи погодить нашу пропозицію нацкомісія, ми не знаємо.

Останніми роками ведеться дискусія: хто має приймати тарифи? Чи це має бути центральний орган виконавчої влади – нацкомісія, як зараз, чи передати ці повноваження органам місцевого самоврядування.

Ми почали дивитися у сторону Європи, зокрема, вивчили ситуацію у Польщі. Там тарифи приймають органи місцевого самоврядування. Але вони розробили чіткий механізм: існує таблиця, яка заповнюється за кожним показником – зарплата, необхідні матеріали (реагенти), електроенергія, податки, закупівля палива, необхідних матеріалів для поточного ремонту, інвестиційна складова… Так і складається тариф. Там немає ніяких прибутків і нічого іншого. Це кошти, які необхідні для життєдіяльності підприємства.

– А що у нас із дощовою мережею? Бачила фотографії потопів із вулиці Надрічної – виглядає все сумно.

Три роки тому ми почали більш ґрунтовно вивчати, чому відбуваються підтоплення деяких мікрорайонів. З’ясували, що в Івано-Франківську є змішана каналізаційна мережа. Це означає, що частина фекальної працює як дощова. А поверхневі стоки потрапляють у загальну каналізацію.

Наразі у нас є недостатня кількість збудованих дощових колекторів. І ми зрозуміли, що потрібно розвивати їх мережу. Щоб стоки, які формуються під час опадів, потрапляли одразу в ріку, а не через наші загальносплавні колектори на очисні споруди в Ямницю, цим самим навантажуючи каналізаційні мережі. Часом вони не можуть фізично справитися з такою великою кількістю стоків.

За останні роки ми замовили два проєкти будівництва дощових колекторів. Перший буде споруджуватися на перехресті вулиць Бельведерської і Пилипа Орлика. Саме там ми хотіли розвантажити стоки, які формуються в центральній частині міста, а через них потім утворюються підтоплення в центрі міста. Якщо менше стоків буде формуватися в центральній частині міста, то їх менше буде потрапляти на вулицю Набережну та Надрічну. Цей проєкт передбачає прокладання колектора з Бельведерської на Орлика та Січових Стрільців, далі дощові колектори повинні охопити вулицю Чорновола і Коновальця, а також вулицю Мельника і закінчуватись на перехресті Січових Стрільців – Незалежності – Мельника.

Другий колектор плануємо розташувати у проблемному місці – на вулиці Надрічній. Кожного року, а то й кілька разів на рік, при сильнішому дощі в цьому місці збирається уся вода, бо там – найнижча точка. Ми запросили проєктні групи, і була дана пропозиція збудувати дощовий колектор з випуском води у Бистрицю Солотвинську по вулиці Надрічна через Промислову, Крайківського з виходом на Гарбарську. Це перший етап. А на другому етапі планували прокласти колектори на вулиці Кобилянській до залізничного моста однією гілкою, а другою гілкою – на вулиці Василіянок аж до Грушевського. Щоб зібрати всі ці поверхневі стоки, які формуються під час дощу, і направити їх в річку, бо цим самим ми дренуємо, осушуємо ці всі території.

– Якщо вирішити цю проблему, то й дороги не будуть так руйнуватися?

Звичайно! І дороги не будуть руйнуватися, і не буде дискомфорту проїхатися автомобілем, не буде відбуватись підтоплень житлових будинків в районі вулиці Княгинин.

– Коли приблизно вже все запрацює?

На Надрічній уже все облаштовано, прокол зроблено. Найближчим часом, думаю, якщо погодні умови дозволять, стоки будуть вже потрапляти в річку. Після цього, сподіваємося, підтоплень вулиці Надрічної не буде. Але необхідно ще цей колектор добудувати, тобто завершити роботи на вулиці Крайківського. Цього року плануємо оголосити закупівлю, щоб вийти на Гарбарську. А вже в наступні роки будемо продовжувати розвивати систему дощових мереж. Бо яким би не був діаметр дощового колектора, коли туди потрапляє набагато більша кількість води, то він не справиться. Затоплюються навіть великі міста.

– 7 червня – День водного господарства. Ви будете відзначати свято?

У нас є декілька свят: і День водного господарства, і День комунальника. А ще в нас є працівники, які святкують і День рибалки, і День мисливця (сміється). Але найбільше наше професійне свято – все-таки День комунальника.

– Питаю, бо у вас великий колектив, чи часто збираєтеся разом?

Філософія нашого підприємства – працівник на першому місці. Задля цього в нас створено профспілковий комітет, який займається допомогою нашим співробітникам. У профспілці дбають і про проведення  вільного часу, надають можливості для реалізації хобі. Скажімо, у нас є хор на підприємстві, який після карантину відновить свої репетиції.

На різні професійні чи релігійні свята відбуваються маленькі виставки для працівників та їхніх дітей. На День комунальника ми запрошуємо на урочистості частину трудового колективу – працівників, яких відзначаємо. Кілька разів на рік ми готуємо пропозиції для премій, нагороди від міського голови, від виконавчого комітету, від адміністрації нашого підприємства тощо.

Відзначаємо наших слюсарів, інженерів, механіків, водіїв. Щоб люди бачили і відчували, що вони – важлива частина нашого колективу. Будь-хто може прийти чи до мене, чи до головного інженера з питаннями і проханнями, ми завжди готові розглянути і, якщо є така можливість,  допомогти.

– У вас раніше була проблема з кадрами. Може, карантин і викликане ним безробіття вирішили проблему?

Дійсно. Карантин нам у цьому напрямку допоміг, бо більшість вакансій заповнилося. Багато підприємств зупинилось, а людям потрібно десь працювати. Оскільки ми таке підприємство, яке буде працювати завжди, то до нас за останніх кілька місяців багато було звернень і ми більшість робочих вакансій уже позакривали. Звісно, є ще вузькоспеціалізовані вакансії (скажімо, електрозварювальники), на які ми не можемо взяти людину без досвіду.

Але, зізнаюся, в нас є гарна традиція. Ми маємо такі собі сімейні клани на підприємстві, коли разом працюють батьки і діти. Хотів би відзначити сім’ю Палімонів, де батько і два сини є працівниками нашого підприємства, сім’ю Авраменків – теж батько і два сини. Це справжні династії, в яких збираються різні покоління і розповідають про своє ремесло. Ми це вітаємо і ніколи цьому не перешкоджаємо.

Записала Тетяна СОБОЛИК

 

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!