Говорити про секс із дітьми – не найлегше завдання для дорослих. Чимало батьків не готові говорити з дитиною відверто та відповідати на незручні питання.

Як знаходити потрібні слова для такої розмови, дізнавався «Галицький кореспондент».

Пощастило з мамою

Хто повинен займатися сексуальним вихованням дітей: батьки, вчителі, психологи, лікарі чи друзі? Прикарпатка Ольга Ковальчук переконана, що це завдання насамперед батьків.

«Секс-освіта є важливою, і діти не повинні читати про інтимні стосунки десь в інтернеті чи дізнаватись від друзів. Так вони можуть отримати хибну інформацію щодо сексу», – каже жінка.

Син Ольги ще маленький, проте вона вже почала пояснювати йому різницю між дівчатками та хлопчиками. Як тільки дитина піде в школу, жінка планує перейти до пояснень найпростіших речей у сексуальному вихованні. Їй вже не вперше доводиться вести розмови «про це». Раніше вона розповідала про секс своїм племінникам, батьки яких соромились говорити з ними відверто.

«Як тільки у дітей виникали питання, їх відразу відсилали до мене. Казали, що я розумніша в цій справі, бо розповідаю все як на хлопський розум, так і з наукової точки зору», – зазначає Ольга.

Вона наголошує, дорослі можуть пояснювати делікатні теми дітям як своїми словами, так і за допомогою книг чи фільмів. Можна навіть наводити приклади із свого досвіду. Головне – не затуркати дітей, аби ті не закривались у собі.

«Мені пощастило мати прогресивну маму. Вона для мене подруга. Як тільки я стала дівчиною, вона все детально розповіла: що і як відбувається, чому життя після статевого дозрівання стає іншим», – каже Ольга Ковальчук.

Це невід’ємна частина життя

Франківка Іванка Терлецька про секс своєму молодшому брату розповідала сама, оскільки їхня мати перебуває за кордоном. Вперше він почав ставити незручні питання в 11-12 років, коли у нього з’явилась дівчина. Хлопець розпитував про всі нюанси сестру, оскільки, на його думку, в неї було більше досвіду. Цікавився навіть темою менструації.

«Питав про секс, не називаючи його цим словом. Я пояснила брату, що коли двоє людей люблять одне одного, вони хочуть максимально проводити час разом: обійматись, цілуватись і спати разом, а в ліжку у них відбувається цей процес», – згадує дівчина.

Вона зізнається, що насправді це була незручна ситуація. Але розуміє, якби вона не розповіла це брату, він би дізнався сам. А шляхів для цього є багато: від друзів, десь на вулиці, з інтернету. На думку дівчини, це непогано, але вона може більше і краще все пояснити.

«Я тоді просто підбирала правильні слова, аби доступно пояснити, а не уникнути відповіді. Це важливо, бо потім, коли трапиться якась ситуація, брат звернеться до мене, поділиться, порадиться. Він мені довіряє, а це важливо», – наголошує Іванка.

Франківка підсумовує, що батьки мають стати для своїх дітей друзями, які можуть вільно говорити про статеве дозрівання. Тоді дитина не виросте замкненою, невпевненою, закомплексованою.

«Секс, кохання, стосунки – це невід’ємна частина життя, тому про це варто говорити! Діти розвиваються, у підлітковому віці у них виникає сексуальний потяг. Якщо вони не знатимуть, що з цим робити, то в них можуть з’являтись комплекси. Тому говорити про секс з дітьми – важливо», – вважає Іванка Терлецька.

«В СРСР сексу не було»

Психотерапевтка Галина Дичковська зауважує, що чимало дорослих реагують на незручні питання від дітей агресивно і не завжди адекватно. Часом відповіддю на них може стати не пояснення, а якась незрозуміла насмішка чи хитрування. Це призводить до того, що діти думають – щось не так, але що саме, зрозуміти не можуть: чи щось смішне сказали,  чи неправильне, про що взагалі питати не можна.

«Тому сексуальне виховання дітей має починатися із сексуального виховання дорослих», – наголошує Дичковська.

Вона зазначає, що багатьом батькам бракує позитивного ставлення до сексу та своєї сексуальності. На жаль, відома фраза «в СРСР сексу немає» досі ілюструє нашу реальність. Щоправда, за словами Дичковської, винуватити тільки радянську систему не слід, адже в західних країнах сто років тому ситуація мало відрізнялася від СРСР. У новелах Гі де Мопассана описано 16-19-річних дівчат, які виходили заміж, не знаючи, що таке секс. Але на Заході сексуальну революцію пережили значно раніше, у нас же цього не відбулося, ми почали проходити цей етап від початку 1990-х.

«Те, що «сексу немає», досі у наших головах живе, і то дуже сильно. Це заважає людям будувати особисте життя, сімейні стосунки, говорити з дітьми», – наголошує психотерапевтка.

Не чекають питання, як правильно переходити дорогу

Секс-педагогиня, експертка з сексуальної освіти Юлія Ярмоленко пояснює, що батьки не можуть перекладати відповідальність за статеве виховання на вихователів, педагогів чи психологів. Бо базові знання дитина має отримувати змалечку, у сім’ї.

Батьки не повинні чекати, коли дитина сама прийде із питаннями, адже такого взагалі може й не трапитись.

«І як батьки собі це уявляють? Дитина прийде і скаже: «Мамо, тату, а тепер навчіть мене, як правильно доглядати за пенісом чи вульвою? Як мені мити статеві органи, в якому порядку, якою водою, чи можна використовувати мило?» або «Розкажіть, як мені захиститися, якщо до мене чіплятиметься хтось дорослий і буде торкатись до моїх інтимних зон?». Такого ніколи не станеться. Ніхто з батьків не чекає, доки дитина запитає, як правильно переходити дорогу, усі вчать до того, як станеться лихо. Так само і зі статевим вихованням. Бо це не тільки про секс, а про здоров’я і безпеку наших дітей», – зазначає секс-педагогиня.

Що і коли варто казати

За словами Юлії Ярмоленко, батьки не зобов’язані розповідати дітям все і відразу. Розширювати і поглиблювати інформацію слід у міру дорослішання дітей.

У період від 2 до 4 років варто навчити дітей правильно називати всі частини тіла, включно зі статевими органами (пеніс, піхва). Це допоможе дитині правильно повідомляти про травми, дискомфорт, насильство. А також дасть розуміння, що всі його органи нормальні.

Крім того, діти в цьому віці мають знати правила інтимної гігієни та розуміти: вивчати своє тіло можна, але важливо знати, де і коли це доречно.

У віці від 4 до 6 років батьки мали б пояснити основи розмноження людей, наголосити, що ніхто не може торкатись твого тіла без дозволу і ніхто не може просити помацати або подивитися твої геніталії (крім батьків і лікаря в присутності батьків).

Також дитина у цьому віці має знати, що треба запитувати, перш ніж доторкнутися до кого-небудь, навіть якщо йдеться про обійми, та розуміти, коли доречно бути голим.

У віці від 6 до 8 років дитина має:

– розуміти основні соціальні норми: недоторканність приватного життя, нагота і повага до інших;

– вміти безпечно користуватися ґаджетами та інтернетом, знати правила спілкування з незнайомцями і наслідки обміну інтимними фото;

– знати хоча б у загальних рисах про зміни в тілі під час пубертатного періоду: ріст грудей, поява волосся, виділень, менструації/полюції;

– розширити вже відому інформацію про дітородіння. Батьки з дітьми мають обговорити статевий акт та інші способи завагітніти.

У віці від 9 до 12 років малолітні повинні:

– знати основну інформацію про вагітність та інфекції, що передаються статевим шляхом;

– розуміти: бути підлітком не дорівнює бути сексуально активним;

– розрізняти хороші і погані стосунки;

– мати повну інформацію про безпеку в інтернеті, в тому числі знати про кібербулінг і секстинг;

– критично ставитись до інформації в ЗМІ і до того, як соцмережі формують образ тіла;

– знати детальну інформацію про менструацію і полюцію та про те, в яких випадках потрібно звернутися до лікаря.

У віці від 13 до 18 років батьки з дітьми мають обговорити правила безпечного сексу: як алкоголь і наркотики впливають на адекватність прийняття рішень. Діти вже мають розуміти різницю між здоровими і нездоровими стосунками, вміти розпізнавати зловживання; знати, що таке концепція згоди і в чому вона виражається; розрізняти маніпуляцію, тиск і насильство; вміти вести переговори і володіти методами припинення стосунків.

Також важливо, щоб підлітки у цьому віці не боялися купувати презервативи і вміли ними користуватися.

Юлія Ярмоленко наголошує, не буває ідеальної секс-освіти. Головне для батьків – їхня готовність спілкуватися з дітьми і бути їм надійною опорою.

«Якщо батьки в 2-3 роки почали вчити дитину правил інтимної гігієни та правила спідньої білизни, то і в старшому віці їм буде простіше спілкуватись. Дитина не боятиметься підходити до батьків з будь-якими питаннями, і такі розмови не викликатимуть супротив», – каже Юлія Ярмоленко.

Якщо батьки не розкажуть

Про секс діти дізнаються у будь-якому випадку, навіть якщо їм не розкажуть батьки. Вони просто підуть з цими питаннями до іншого джерела.

«Випадково цим джерелом може стати обізнана і розумна людина. Наприклад, іноді сексуальне виховання молодших дітей беруть на себе старші брати чи сестри», – розповідає Галина Дичковська.

Проте насправді кожен випадок індивідуальний. Звичайно, всі діти отримають хоча б якусь сексуальну освіту, але питання – в якості.

«Можна поговорити про секс і з маленькою дитиною, адже коли вона питає, чим відрізняються хлопчики та дівчатка, то це означає, що дитина вже усвідомлює різницю і шукає для себе відповіді. Традиційне статеве виховання у нас часто зводилось до інструктажу: «дивись, кудись підеш і в подолку принесеш, то голову на ковбан і зарубаю». Тобто залякування і покарання. А є велика різниця у тому, як батьки говорять з дітьми і як вони це сприймають. Впливає все: тембр голосу, тон, постава і зміст», – наголошує психотерапевтка.

Людмила ОЛЕНЮК

Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки National Endowment for Democracy (NED). Погляди авторів цього матеріалу не обов’язково збігаються з офіційною позицією NED.