Старі хроніки. Скандальний граф і галицька худоба

На початку липня 1910 року, коли прогресивна громадськість Галичини готувалася гучно відзначити 500-річний ювілей Грюнвальдської битви, головні урочистості з нагоди якого були заплановані у Кракові і за розмахом могли позмагатися із цьогорічним путінським “парадом побєди”, в місті Станиславові (тепер – Івано-Франківськ) відбулася сільськогосподарська виставка свійської птиці та худоби. Гостем цього форуму аграріїв-тваринників став маршалек Галицького сейму (тогочасного парламенту Галичини в складі Австро-Угорщини) граф Станіслав Бадені.

У той час, як, зрештою, і дотепер, сільське господарство на Прикарпатті ледве животіло, тому ціна м’яса в Станиславові, скажімо, була значно вищою, ніж у інших містах Австро-Угорщини, і це викликало постійні нарікання серед громади.

“Наразі висока економічна цінність тваринництва виражається, на жаль, у дуже неприємній формі – через велике зростання ціни на м’ясо. Напевно, його вартість можна було би зменшити, якби реально використовувались всі можливості для збільшення поголів’я худоби. Галичина з її великими пасовищами потребує розвитку. Але в цій бідній країні важко досягти плідних результатів без підтримки влади”, – писала з цього приводу тогочасна віденська газета Das interessante Blatt.

Підтримка влади для галицьких аграріїв несподівано з’явилася на сільськогосподарській виставці у Станиславові в особі маршалка Галицького сейму Станіслава Бадені та його супутників. Дорогою на згадані вище грюнвальдські урочистості в Кракові цей польський вельможа і аристократ, землевласник та консервативний політик, справжній тогочасний галицький олігарх завітав у місто в межиріччі двох Бистриць.

Граф Станіслав Марцін Бадені був уже відомим та впливовим політиком, вдруге поспіль очолюючи Галицький сейм. Його старший брат Казимир свого часу займав посаду прем’єр-міністра і міністра внутрішніх справ. Щоправда, у 1897 році він змушений був подати у відставку після силового розгону демонстрацій, які відбувалися проти закону, який позбавляв селян виборчого права. В Австро-Угорщині не існувало такої проблеми з добором кадрів на керівні посади, як в теперішній Україні, тож вічних міністрів внутрішніх справ в імперії не існувало.

Політичну кар’єру Станіслава Бадені також супроводжував кривавий скандал. Під час виборів до Галицького сейму у 1908 році в селі Коропець було убито його конкурента – місцевого селянина, засновника тутешньої читальні «Просвіти» Марка Каганця. Ходили чутки, що Каганця спершу намагалися підкупити, але він відмовився від хабара. Конкурент графа на виборах загинув від багнета жандарма, коли зі своїми друзями прийшов до громадської канцелярії, щоб остаточно з’ясувати питання списків для таємного голосування.

Як свідчить фотографія, опублікована тогочасним виданням Das interessante Blatt, графа Станіслава Бадені на виставці, яка відбувалася на так званій Торговиці (тепер – район парку Військових Ветеранів), супроводжували доволі поважні персони. Для зручності на тогочасній фотографії всі поважні гості пронумеровані.

Під номером “один” зображено князя Вітольда Чарторийського – одного з найбільших галицьких землевласників,  члена Верхньої палати австрійського парламенту, посла до Галицького сейму та президента Господарського товариства у Львові. У той час він провадив активне громадське та наукове життя: був діячем Товариства народних університетів, членом екзаменаційної комісії Академії рільництва у Дублянах і Рільничих студій у Кракові, президентом Вищих земельних курсів у Львові.

Під номером “два” позначено представника крайового уряду, віце-президента намісництва державного радника Богумила Шеліговського, під номером “три” – старосту Станиславівського повіту, теж державного радника Юліуша Прокопчиця, а під номером “чотири” – сам Станіслав Бадені, який того липневого дня поверх чиновницького мундира чомусь одягнувся ще й в плащ. 

Під номером “п’ять” зафіксовано головного розпорядника цієї виставки, голову станиславівської філії Господарського товариства, місцевого поміщика Мечислава Брикчинського. Це одна із останніх його прижиттєвих фотографій. Всього через три роки, у серпні 1913 року, цей галицький аграрій покінчив життя самогубством через великий кредит, який він взяв у Міщанському банку і не міг його повернути навіть після продажу одного зі своїх маєтків.

Ліворуч від пронумерованих вельмож на фото видно ще двох осіб, які, очевидно, теж належали до кола запрошених персон, адже виставка відбувалася у рамках дводенного з’їзду рільничих спілок, на який прибули десятки поважних гостей.

Окрім споглядання на виставці-ярмарку галицької худоби та птиці, яку представляли фермери із Станиславова, Тлумача та Надвірної, гості цього форуму відвідували постановку вистави “Галка” в місцевому театрі (тепер – обласна філармноія), двічі бенкетували в залі “Сокола” (тепер – дитяча бібліотека на площі Міцкевича) та відвідували богослужіння в єзуїтському костелі (тепер – Свято-Троїцький катедральний собор ПЦУ на вулиці Грюнвальдській). На самому відкритті виставки гостей розважала співом капела товариства “Лютня”.

Праворуч на фото, поруч із представниками високої урядової делегації, але дещо позаду вельмож, можна розгледіти силует одного із галицьких фермерів, для яких все це дійство, начебто, й проводилося. Судячи з добрих чобіт та білих штанів на ньому, худібку селянин також привіз найкращу.

“Виставка була дуже хорошим свідченням працьовитості та фаховості галицьких фермерів. Було відзначено чудові екземпляри великої рогатої худоби, свиней, кроликів, гусей та інших свійських тварин. Виставка, безумовно, сприятиме розвитку тваринництва в регіоні”, – підсумувала тогочасна газета Das interessante Blatt.

Чи знизилася вартість м’яса в Станиславові після проведення цього сільськогосподарського форуму, тогочасна преса не повідомляла.

НОРВАКС

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!