Святі речі на смітнику

  • У багатьох з нас вдома є речі, які свого часу були освячені у церкві чи придбані у релігійних кіосках та крамничках. Це, зокрема, ікони святих, вервички, хрестики та розп’яття Христа.

    Наступного тижня, за тиждень до Христового Воскресіння, християни святкуватимуть Вербну неділю. Буває, що освячені гілочки верби, які ми приносимо з церкви в цей день, зберігаються по кілька років, припадають пилюкою, а ми їх переносимо з місця на місце, бо викидати не можна.

    А нещодавно житель Сваричева Зеновій Матіщук випадково на сміттєзвалищі, що на Рожнятівщині, побачив речі релігійної тематики, що лежали поруч з недоїдками продуктів харчування та домашнього непотребу. Дерев’яні вервички, хрестики та статуетку Ісуса з ангелами.

    “Маємо поширення коронавірусу, повені в Україні та усьому світі, – прокоментував Матіщук таку знахідку. – Я вважаю, що то і є кара людству за гріхи”.

    Пан Зеновій – духовно багато людина. Чоловік раніше мав проблеми зі здоров’ям. Але, каже, зцілився через віру. “Я вірю в Бога і знаю, що то Він вилікував мене і повернув до нормального життя. Продовжив мені роки, щоб я міг славити Його ім’я», – вважає чоловік.

    Щороку в Страсну п’ятницю перед Великоднем сваричанин ходить пішки у Гошівський монастир Долинського району. Дорога від села Сваричів до Ясної гори становить 25 кілометрів. Незважаючи на погодні умови, не шкодуючи себе, пан Зеновій долає цей шлях. Чоловік також розповів, що коли минулого року в Україні почалася пандемія COVID-19, то в селах і селищах люди згуртовувалися і молились на вервичці, щоб Бог відвернув це лихо.

    “Я мав можливість спілкуватися з багатьма священниками, – каже пан Зеновій. – Настоятелі кажуть, що такі речі не можна викидати. Усе, що горить – вербу, великодню яєчну шкаралупу, образки-іконки лику святих, релігійну періодику – потрібно спалити”.

    Крім того, чоловік розповів, що освячену Йорданську воду також не можна виливати будь-де. Душпастирі йому наголошували, що не придатну для пиття свячену воду слід вилити у квіти чи на якусь городину, на благодатну землю. Тобто там, де щось росте.

    А ще чоловік зазначає, що це не єдина знахідка, яку він знайшов на смітнику. Було й таке, що люди викидали велику кількість хліба.

    “Ще з дитинства нас вчать батьки шанувати хліб і дбайливо ставитися до нього, – каже пан Зеновій. – А я раніше знаходив на полігоні зі сміттям хліб, там було аж 32 буханки, що лежали під кущами. Пригадую, як колись старші бабусі розповідали про Голодомор, коли кусок хліба для них був блаженством. Прикро, бо настали такі часи, що ми нічого не цінуємо”.

    Сваричанин розповів важливу інформацію і про артос (проскурку), яку християни отримують у храмі після Богослужіння на Провідну неділю і зберігають у домівках. Саме такий хліб печеться раз на рік і освячується на Великдень. Священники кажуть, що його бажано спожити до наступної Пасхи. Але якщо все ж таки станеться так, що артос зіпсується і покриється цвіллю, то його слід вкинути у плинну воду – ріку, яка має течію. Боронь боже викидати в озеро чи іншу водойму, бо там може закиснути. Духовенство навіть рекомендує прочанам сповідатися у разі недбалого ставлення до артоса.

     

    Мар’яна ЛОКАТИР

  • Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!