В Івано-Франківську помер 27-річний учасник АТО Олег Костишин. Про це повідомила у Фейсбуці госпітальєр Аліса Котик. “Ще одна раптова смерть АТОвця в Івано-Франківську! Смерть забрала Костишина Олега 1990 р.н. Демобілізувався в 2016 році, геройський бойовий шлях пройшов в 57 бригаді. Чудова сім’я, мріяли з дружиною про народження дитинки… Однак, війна так просто не відпускає…Приносимо наші Докладніше >>
Біль війни калічить душу, яка потім волає через тіло. Саме так було із воїном батальйону «Івано-Франківськ» Ігорем Дільним. Після повернення з фронту – складна операція, пожиттєвий прийом гормонів, затяжна депресія… Однак увесь цей час теплим промінцем світла жевріла мрія лікувати людей. Тим паче Ігор завжди мав до того здібності. Світ належить сміливим мрійникам, які діють, – уже до нового року в Івано-Франківську боєць планує відкрити соціальний центр, де вояки АТО і їхні сім’ї зможуть безкоштовно оздоровлюватися і фізично, і духовно. Докладніше >>
Іноді на фронті рятує не тільки автомат і відвага. Про це добре знає івано-франківський боєць 128-ї гірсько-піхотної бригади Ярослав Корінчук, який майже рік воював в АТО: Попасна, Золоте 3, Дебальцеве, Станиця Луганська… Після повернення додому воїн мусив починати з нуля власну справу, яка 15 років його годувала. А ще він по-новому вчився спілкуватися з людьми. Має трохи перемог і готовий ділитися досвідом виживання в мирному світі. Докладніше >>
Удень присягнув Батьківщині, а вночі злетів на небеса. Через три тижні мав одружитися. Вже й обручку купив для коханої. Він таки надягнув нареченій перстень. Але уві сні. Івано-франківський морпіх Андрій Барасюк пробув у зоні АТО лише чотири місяці, але за цей час встиг здобути славетний чорний берет із кокардою. Докладніше >>
Іванофранківець отримав повістку наприкінці січня 2015 року і тоді став першим із депутатів Івано-Франківської міської ради, які пішли до війська під час четвертої хвилі мобілізації. Був командиром взводу 30-ї механізованої Новоград-Волинської бригади, воював на позиції біля с. Троїцького Попаснянського району. Там пробув майже рік. Докладніше >>
Пекло трьох воєн вистояв, а «на гражданці» не вижив – убили. Трагедія трапилася в першу річницю народження сина – дикий символізм. Він був інвалідом після Іловайська, пластина в руці, а дружина лише рік, як народила. Морпіх, у якого за плечима три війни: в Придністров’ї, Африці та Україні – в складі батальйону «Донбас», а після демобілізації був господарем того дому в карпатських горах, де бійці можуть лікувати душу й тіло, – реабілітаційного центру «Творча Криївка». Смерть 44-літнього Валентина Гонтаря сколихнула півкраїни. Похоронили воїна в с. Криворівня, що на Верховинщині, в центрі кладовища, біля хреста комбатантам ОУН УПА. Почесне місце героїв. Докладніше >>
Війна не топиться у чарці. Про це добре знає керівник реабілітаційного центру для учасників АТО і їхніх сімей «Бандерівський схрон», майданівець Ігор Чернецький. Його історія – особливо повчальна і може стати в нагоді багатьом. Після поранення на Майдані Ігор не міг витримати бойового стресу і пристрастився до алкоголю – звична історія для нинішньої ситуації в Україні, чи не так? Однак йому не лише вдалося виборсатися з тієї ями, але й почати нове життя, реалізувати корисні проекти і простягнути руку допомоги іншим побратимам. Докладніше >>
«Закочуйте рукави і гайда до роботи!» – закликає побратимів калуський вояка Іван Стратієнко, який впевнений, що народився саме для того, чим зараз займається. Знайди свою справу і щодня старанно роби її з любов’ю та на совість. Іван відшукав своє покликання ще до війни – культура і музика. Під час бойових дій музика не давала вояку згаснути, а після повернення з фронту вона надихає на нові звершення. Цей невгамовний воїн уміє здійснити культурний переворот у головах навіть затятих українофобів, а ще задумав втілити в Калуші грандіозне свято воєнної пісні. Докладніше >>
Ірак, Косово, АТО… Від командира взводу до командира батальйону. Єдиний воїн із Прикарпаття зі званням Героя України. Почесну відзнаку коломиянин Тарас Сенюк мав отримати ще за життя – за блискавично проведену бойову операцію в зоні АТО, в якій зумів врятувати аж два підрозділи солдатів. Але за життя йому не встигли вручити нагороду – вшанували посмертно. Він першим розпочав Алею слави на коломийському цвинтарі. Завжди був першим. Докладніше >>
Демобілізований боєць АТО планує розвивати безпечний туризм на Прикарпатті й створити якісно іншу програму реабілітації для вояків. «Галицький кореспондент» розпочинає нову рубрику, де розповідатиме про прикарпатських бійців АТО, які, повернувшись із війни, не опустили рук, не здалися. Це історії успіху тих, хто свій бойовий досвід, стрес і біль зміг трансформувати не в алкоголь і депресію, а в щось корисне і часто ще й прибуткове. Докладніше >>
Ідейний доброволець зі столиці, який передчував свою смерть і востаннє побачив небо на Прикарпатті. Височенний, трішки неповороткий і з бездонним добрим серцем. Боєць 4-го батальйону оперативного призначення Нацгвардії Роман Логунов зброю тримав так само вправно, як і… готував кулінарні шедеври. Після війни мріяв відкрити свій суші-бар. Якби не нещасний випадок, все би неодмінно вдалося. Можливо, колись син втілить мрію батька. Адже хлопчина так хоче стати, як татко… Докладніше >>
Блакитні очі та горда вдача. Молодий і нестримний артилерист із Городенки все життя шукав себе і не міг знайти, а на війні нарешті йому це вдалося. Однак у нього виявилося надто мало часу, аби цілковито реалізувати свій талант військового. У фатальному місті Щастя боєць батальйону «Айдар» усього три тижні не дожив до свого 22-ліття. Докладніше >>
Часом війна вражає у саме серце. В прямому сенсі. Добряк і правдолюб Тарас Бурдяк із Косівщини був солдатом, який не жив за уставом. Але при цьому був ідеальним воїном. Фаталіст, який геть нічого не боявся: ні ворожих куль, ні бунту проти зрадницьких наказів. Докладніше >>
Олексу Кобу, який є літературним резидентом “Станіславського феномену”, поранили під час виступу проти незаконної забудови у Полтаві. Про це повідомила київська журналістка Катерина Гладка. «… чудову людину і мого напарника по Літературній резиденції “Станіславський феномен” Олексу Кобу сильно поранили бандюки в Полтаві. Він захищав своє любе місто від незаконної і зухвалої забудови. Він і ще Докладніше >>
Сьогодні, 15 березня, у Франківську продовжився судовий розгляд у справі керівника патрульної поліції Дмитра Міхальця та атовця Івана Чайковського. Нагадаємо, ветеран АТО Чайковський порушив правила дорожнього руху, однак побачив у постанові патрульних помилку й вирішив з’ясувати цей момент з керівником поліції. Між чоловіками виник конфлікт. Чайковський стверджує, що Міхалець кинув його на підлогу, а очільник Докладніше >>
В Івано-Франківському міському суді триває судовий розгляд у справі керівника патрульної поліції Дмитра Міхальця та атовця Івана Чайковського. Нагадаємо, ветеран АТО порушив правила дорожнього руху, однак побачив у постанові патрульних помилку й вирішив з’ясувати цей момент з керівником поліції. Між чоловіками виник конфлікт. Чайковський стверджує, що Міхалець кинув його на підлогу, а очільник патрульної поліції Докладніше >>
Патрульні Івано-Франківська ввечері 28 січня на перехресті вулиць Довга-Тичини побачили масову бійку. Поліціанти припинили конфлікт і почали з’ясовувати його причину. Учасниками бійки було близько 15 осіб – один учасник АТО, а всі решта – неповнолітні юнаки. Один із них, 2002 року народження, отримав перелом носа та виличної кістки, йому викликали карету швидкої допомоги, хлопця госпіталізували, Докладніше >>
Вояка-феномен з Івано-Франківська, якого називали богом війни і порівнювали з козаками-характерниками. За два роки жоден із його воїнів не поліг! Днями вшановували першу річницю загибелі легендарного командира ДУК ПС Григорія Семанишина, якого знали за позивним Семен. Без перебільшення, це значна втрата для всієї України. Втрата, навколо якої й досі витають чутки про дивні обставини. Докладніше >>
Той, що жив лише за покликом серця. Він тричі заглядав у вічі смерті, однак вдавалося вислизнути. А того разу не вдалося. Калуський «айдарівець» Василь Боднар із позивним Югослав назавжди заплющив очі у Щасті – місті, де так забракло щастя. Докладніше >>
Біля невеликої хатини на околиці села-відтворення жорстокого вбивства. Побачити підозрюваного у скоєнні злочину прийшли родичі його жертви. У скоєнні вбивства підозрюють 36-річного місцевого жителя. Від хлопця, який був на фронті, сусіди такого не очікували. Жінка загинула кілька днів тому. Тіло три доби пролежало на підлозі у його хаті. Ввесь цей час чоловік продовжував пиячити у Докладніше >>
Палій Юлія
Кожного з нас змінить ця війна. Чуючи такі слова ще у 2022, я не уявляла, як саме це торкнеться мене самої та моєї сім’ї, та як я відреагую на це. Розуміння того, що внутрішні трансформації невідворотні, прийшло потім, пізніше. І той факт, що ми вже не будемо такими, як до початку повномасштабного вторгнення, треба визнати
Деркачова Ольга
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного