Протягом усього 2018-го в Україні триватиме відзначення 120-літнього ювілею і 25-х роковин смерті славного сина українського народу Патріарха Мстислава (Скрипника), без якого важко уявити національну історію нашої церкви упродовж ХХ – початку ХХІ століття. Докладніше >>
З другої половини ХІХ століття галичани значно активізують свої національні інституції. 1861 року на базі гуртка львівської інтелігенції «Молода муза» Юліан Лаврівський (у майбутньому віце-маршалок Галицького сейму, голова «Просвіти») заснував перше громадське культурно-освітнє товариство «Руська Бесіда». Згодом подібні товариства виникли у Станиславові, Перемишлі, Тернополі та інших містах. Вони утримували клуби, театральні групи, читальні зали і бібліотеки, влаштовували концерти, літературно-музичні вечори, присвячені Т. Шевченку, М. Шашкевичу, проводили зустрічі з гостями з Наддніпрянської України тощо. Товариства «Руська Бесіда», будучи осередками національно-культурного життя, сприяли піднесенню рівня освіти та культури, формуванню національної свідомості мешканців Галичини та Буковини. Докладніше >>
Не мстити, а простити. Днями у польському селі Сагринь, що на Холмщині, президент України офіційно відкрив меморіал українцям, які колись там мешкали і загинули 10 березня 1944 року від рук підрозділів польського підпілля. На подію прибули багато родичів убитих, були навіть очевидці трагедії. Село Сагринь. Цвинтар. Одразу при вході десятки хрестів. Обвиті вузенькими блакитно-жовтими стрічечками. Всі хрести безіменні. Лише на єдиному, тому, що з самого краю, є фотографія і підпис: «Новосад Микола Федорович, 1882 – 1944». Докладніше >>
22-23 червня у карпатському селі Космач відбулась науково-практична конференція-пленер “Коло ватри”. Вона відбулась на полонині Мунчели, що в урочищі Пожератул. Учасники розбили там табір, після чого піднялись на гору Лисина Космацька (1465 метрів). Там з доповіддю виступив Любомир Держипільський – кандидат біологічних наук, співробітник НПП “Гуцульщина”, голова ГО “Спадщина Гуцульщини”. Він розповів, що назва “Космач” на Докладніше >>
На Прикарпатті стане менше невідомих та занедбаних солдатських захоронень, що залишилися з минулих війн. Громадська організація «Поступовий гурт франківців» разом з польськими, угорськими та словацькими партнерами почала реалізацію проекту «Велика війна: поховання та історична пам’ять». Упродовж року вони збиратимуть інформацію про військові меморіали та місця солдатських поховань часів Першої світової і деякі впорядкують. Докладніше >>
Рада Івано-Франківської міської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури ухвалила рішення про встановлення пам’ятної анотаційної дошки «Рідній Школі» ім. М. Шашкевича на фасаді будинку загальноосвітньої школи №7 (вул. Грушевського, 16). Це рішення підтримали члени ради обласної організації товариства. Після цього з клопотанням звернулися до міського голови Івано-Франківська Руслана Марцінківа. Докладніше >>
Серед мальовничої карпатської природи, у колишньому селі Дора розташований греко-католицький монастир монахів-студитів Святого пророка Іллі. Від часу його заснування у 1935 році і дотепер до монастиря йдуть вірні на молитву та за порадою. Символом незламності духу у народній пам’яті мешканців гір залишився схиєромонах Павло (Петро, Порфирій) Чучман, який в роки «войовничого атеїзму» радянського періоду був надією спраглих Христа душ. Докладніше >>
У центрі Івано-Франківська під бруківкою поряд з ІФНМУ і Катедральним собором Святого Воскресіння відшукали фрагменти фортифікаційних конструкцій. Про це на своїй сторінці у соцмережі повідомив архітектор, художник Ігор Панчишин: “Всім відомо, що центральна частина міста є історико-архітектурною заповідною територією. І ось ще одне підтвердження необхідності співпраці з археологами. Під час виконання земельних робіт знов виявлено фрагменти фортифікаційних Докладніше >>
«Чорносотенні націоналісти московські назвали змагання української суспільності до самостійного життя «мазепинством», а представителів цих змагань – «мазепинцями». Цю назву подиктувала нашим ворогам сліпа ненависть до всього, що українське – ненависть, якої вислів зв’язується з проклятим для них іменем вождя останньої збройної боротьби України за свободу» (Теофіл Мелень). Докладніше >>
Сьогодні, 21 червня, в Івано-Франківську презентували проект «Велика війна: поховання та історична пам’ять». Відомо, що протягом 1914–1918 рр. на Прикарпатті точилися запеклі бої, які розгорталися в ході Першої світової війни. Тисячі українців, поляків, чехів, словаків і угорців воювали в арміях чужих країн й не рідко поміж собою, відстоюючи іноземні імперські інтереси. Тривалий час бої велися Докладніше >>
Нині кожен із нас відчуває свою відповідальність перед історією. Кожен щиро прагне, аби день нашого об’єднання настав якнайскоріше. Ми щасливі й горді з того, що поводирем нашої Церкви був Патріарх Мстислав (Скрипник), сповнений енергії, ідей і задумів, незламний у поході до здійснення великої мети – об’єднання православних Церков в єдину Українську Автокефальну Православну Церкву. Докладніше >>
Сьогодні відкриємо маловідому сторінку відносин влади ЗО УНР в Станиславові у 1919 р. Це був час не тільки українсько-польської чи українсько-більшовицької воєн, а й внутрішніх конфліктів та боротьби за владу і авторитет. Отож, поговоримо про легендарну постать полковника Петра Болбочана, який прожив кілька місяців у нашому місті, та про причини його перебування тут. Докладніше >>
Як уже було сказано у попередньому номері нашої газети, в серпні 1901-го Іван Франко перебував п’ять днів у Буркуті, де в той час лікувалась Леся Українка. До Криворівні на відпочинок, щоби поспілкуватися з І. Франком та М. Грушевським, приїздило немало діячів культури та науки. Любили вести розмови з великим Каменярем і місцеві гуцули. 5 серпня 1901 року, в день від’їзду письменника з Буркута, завідувачка санаторію Теофіля Лакуста з ініціативи родини Стефановичів зібрала на поштівці автографи своїх гостей. Докладніше >>
У 60-х роках ХІХ століття польські періодичні видання у Станиславові, Львові та Кракові анонсували відкриття першого у Східних Карпатах кліматичного і бальнеологічного курорту – Буркут. У документах значиться, що офіційно Буркут з угорської мови означає «кисле джерело», що купелевий заклад тут відкрили 1875 року. Його інфраструктуру становили лазні для приймання мінеральних ванн та декілька гостьових будинків, кожен з яких складався із двох кімнат. Докладніше >>
Заздалегідь зауважмо, що історія стосується знищення людей нацистами різними способами в м. Калуші під час Другої світової війни[1]. Мимоволі в ході опрацювання матеріалів кримінальної справи, де описані страхітливі злочини нацистів та їх поплічників, виникали аналогії з відомим фільмом про Голокост режисера Стівена Спілберга «Список Шиндлера». Але це і наша окрема історія, бо, як влучно написав патріарх українського письменства Юрій Андрухович, в цей період в Україні «розстріл перетворився на щось буденне, рутинне і, даруйте на слові, нормальне». Докладніше >>
За свою давню історію наше місто зазнало багато війн і збройних конфліктів, останні з них – Перша і Друга світові – зачепили його безпосередньо, війна в Афганістані і теперішня війна на сході України забрали життя наших краян-вояків далеко від рідного дому. Війни залишили в місті по собі могили солдатів і офіцерів різних армій. Історія військових некрополів міста ґрунтовно ніким не досліджувалася. Якщо і згадуються військові могили, то епізодично в контексті певних подій чи пам’яток. Докладніше >>
Різними шляхами потрапляли в УПА українці, які служили в Червоній армії. Оригінальною в цьому контексті виявилася доля Лук’янченка Олексія Тимофійовича, 1925 р.н., уродженця с. Добрянка Долинського району (нині, імовірно, Вільшанського району) Кіровоградської області. Докладніше >>
Нещодавня знахідка надмогильної плити бургомістра Станиславова Артура Німгіна поблизу об’їзної ділянки автодороги Львів-Рахів, неподалік с. Рибне, на відстані близько 300 метрів від автомобільного базару, неабияк сколихнула мешканців Івано-Франківська. На знахідку натрапив професор кафедри філософії, соціології та релігієзнавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Віталій Надурак під час прогулянки лісом, та у «Фейсбуці» про неї повідомив громадськість, звернувшись до міського голови Руслана Марцінківа. Докладніше >>
З історією Прикарпаття тісно пов’язані імена багатьох визначних представників українства. Ми маємо опиратися на когорту тих, хто відроджував старі традиції галицького краєзнавства, а прикладом для нас може і повинна бути титанічна праця на цій ниві Івана Франка (1856-1916). Фактично саме великий Каменяр заклав перші підвалини для розвитку галицького краєзнавства. Багатогранна творчість І. Франка в період Австро-Угорщини була спрямована на відродження національної свідомості не тільки галичан, а й всіх українців. Докладніше >>
Унікальні світлини Львівської залізниці зроблені у 1868 р. На той час ці землі перебували у складі Австро-Угорської імперії як коронні краї – Королівство Галичина та Лодомерія і Герцогство Буковина. На фото можна побачити “залізничні краєвиди” Галичини, Гуцульщини та Буковини. Міста і містечка на фото: Лемберг (Львів), Старе село, Галич, Станіславів (Івано-Франківськ), Коломия, Снятин, Чернівці, передає Докладніше >>
Палій Юлія
Часто, коли мені доводиться їхати до Вови, я думаю, що я погана мама. Бо ж залишаю дітей та їду в місця, з яких завжди є ризик не повернутися. Жовтень 2022 Як же я ненавиджу все, що пов’язане з московією. Знайшла свій шкільний зошит із записами перших віршів. Російською. Спалила. Кілька книг, теж російською, віддала в
Деркачова Ольга
Якщо ви хоча би раз були у нашому Івано-Франківському драмтеатрі, то можете сміливо сказати, що знаєте цього митця, бо ж бачили його роботи. Маю на увазі керамічний рельєф усередині, повз який не можна просто пройти і забути. До речі, якщо уважно придивитися до плитки з трьома гуцулами, які сидять і грають на сопілках, то
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного