Переважно швейцарці люблять мандрувати. Канікули й вихідні швейцарської родини минають не перед телевізором, а в подорожі чи пішій мандрівці околицями. У малій країні, понад шістдесят відсотків якої займають гори, усюди є чимало маркованих й убезпечених доріг для мандрівок, і для середньостатистичного швейцарця піша мандрівка в 15 кілометрів – приємна розвага. Рух на свіжому повітрі, близькість до природи й можливість пізнавати нове. Докладніше >>
Червоні задубілі пальці та обвітрене, обмерзле, аж злегка синювате обличчя. У 10-градусний мороз німець Стефан Юріхс за день подолав на велосипеді 130 кілометрів зі Львова до Івано-Франківська, де зупинився на ніч. Цей шматок дороги – лише незначна частина його тривалої велоподорожі. 33-річний Стефан їде довкола світу. Два місяці тому стартував з Берліна, туди ж планує й повернутися… у 2022-му. Докладніше >>
Давос лежить у швейцарських Альпах, в кантоні Ґраубюнден. Феномен цього віддаленого, розташованого на висоті 1500 метрів над рівнем моря містечка полягає в тім, що воно зробило собі успішну кар’єру в кількох галузях і стало законодавцем санаторних і туристичних стандартів для всієї Європи. Давос має кілька облич, і про нього можна говорити щонайменше в чотирьох контекстах. По-перше, тут був побудований найперший у світі санаторій для хворих на туберкульоз, що дало поштовх для розвитку пульмонології в Європі. Докладніше >>
Мабуть, у кожного з нас настає момент, коли хочеться все кинути і хоч на кілька днів поїхати світ за очі. Зануритись у культуру і традиції нової країни, поспілкуватися з місцевими жителями, врешті, поновити резерв натхнення. А поки ви за горнятком чаю чи кави все ще сидите на роботі або навчанні, пропоную позичити трохи запалу в хлопця, історією якого хочу поділитися з вами через «Галицький кореспондент». Докладніше >>
Іноді любов до гір починається зі зламаної ноги. Принаймні так було із Богданом Фаштригою. Цей 27-літній хлопець ніколи не загубиться в горах. І не тому, що виріс серед цих велетнів – у Яремче. А тому, що змалку обожнює гори, обійшов чи не кожен хребет українських Карпат. Докладніше >>
Днями журналіст “Галицького кореспондента” зустрівся з цікавою людиною – Євгеном Біліченком, який вже довший час живе і працює в Африці. Про цей манливий, але далекий і малознаний нами континент, спільності та відмінності між нами й африканцями, а також усілякі цікавинки з його тамтешнього досвіду – у їхній бесіді. Докладніше >>
Як про себе кажуть самі «шатуни», вони подорожують і намагаються отримувати від цього максимальні відчуття. Пробують бути максимально вільними, відкритими та терпимими і чекають того ж від інших. Майже щороку сезон мандрів «шатуни» відкривають у Карпатах. А після них – вся географія… Нещодавно «шатуни» повернулися з Австралії. Розмовляємо з одним із засновників клубу Сергієм Коваленком. Докладніше >>
Як подорожувати без грошей? Що таке каучсерфінг? Яким має бути грамотний реквест? Про все це можна було дізнатись на майстер-класі від Ольги Гуцул «Бомжтріп», який пройшов в Івано-Франківську 10 жовтня в UrbanSpace 100. Докладніше >>
Могутня гора знову підкорилася сильному людському духові. 1 жовтня коломиянин Роман Губач, який пересувається за допомогою інвалідного візка, разом із друзями зумів піднятися на Говерлу. Заради мрії він готовий здолати будь-які перепони. Через травму три роки тому Роман сів в інвалідний візок. Та він не скорився обставинам і продовжив вести активний спосіб життя. Докладніше >>
«Відоме і невідоме: спільна спадщина польсько-українського прикордоння» – під такою назвою у Перемишлі 17-22 вересня пройшов семінар для журналістів та представників громадських організацій. Організатором семінару виступило Товариство випускників та приятелів Державного Східноєвропейського Університету. Докладніше >>
«Не бійтеся глобалізації, бійтеся того, що забудете свою культуру», – переконаний автор невигаданих історій про життя українських емігрантів в Об’єднаних Арабських Еміратах. Днями в Івано-Франківську в рамках всеукраїнського туру відбулася презентація книги “Україна в пісках” за участю автора – колишнього закарпатського журналіста родом із Прикарпаття, письменника Тараса Ващука, який уже п’ять років не член українського суспільства, живе за іншими законами та в іншому світі. Докладніше >>
Перше моє враження від Одеси було різко негативним. Зізнаюся чесно, до цього приїжджала сюди двічі. Колись у дитинстві, у 90-х, коли візит на морське узбережжя був дефіцитом (як і все решта), було байдуже, що діялося довкола – головне море. Друга наша зустріч відбулася два роки тому. Щоправда, роздивитися Одесу з різних сторін тоді не встигла. Для себе зрозуміла, що тут існує культ Ківалова, портрети якого за рівнем егоцентризму та дешевого пафосу не відрізняються від Пшонки, найбільша, якщо не рахувати столицю, кількість ЗМІ – кожен місцевий олігарх вважає за необхідне мати своє джерело усного чи писемного мовлення, і російська мова, яка цинічно витіснила українську з побуту одеситів Докладніше >>
Івано-Франківськ розташований на самому заході України. Здавалося б, гори мають привабити велику кількість туристів, але ж схема працює навпаки. Місто дуже часто стає точкою пересадки. Точніше, не дуже часто, а майже завжди. Тут повно туристів з рюкзаками, які прямують в гори, або ж людей з валізами – ці їдуть в Європу. Рідко хто розглядає варіант залишитись у Франківську на один чи декілька днів, щоб подивитись, чи є щось вартісне тут. Докладніше >>
Щоб побачити неймовірну красу природи, не обов’язково мандрувати світ за очі, оббиваючи пороги посольств екзотичних країн. Докладніше >>
Відомий франківський художник-наївіст і мандрівник Петро Буяк, починаючи з травня, протягом 50-ти днів проїхав автостопом по 11-ти країнах Європи. «Галицький кореспондент» розпитав його про враження від подорожі та про рецепти автостопу. Докладніше >>
Катманду. Лхаса. Кайлас. Майже торкнутися до забороненої священної гори, яка «чистить» мізки і карму. Іноді духовне просвітлення відбувається на висоті понад 5000 м і буквально звалює з ніг. Таємничий Тибет протягом двох тижнів підкорював іванофранківець Олег Головенський. «Багато хто переконаний, що активно живе, хоча насправді він лише невтомно метушиться», – тибетська мудрість. Докладніше >>
Людина-мандрівка, для якої дорога стала стилем. Азарт першопроходця і першовідкривача надихає Дмитра Антонюка на приручення простору, каталогізування українських туристичних цікавинок, часто нам незнаних, які, однак, мають всі шанси стати принадами європейського туризму. Вільний журналіст, мандрівник й тур-гід, перекладач й екс-музикант, киянин- космополіт розповів про особливості українського туризму, приватний рейтинг прикарпатських пам’яток та власну філософію оптимізму. Докладніше >>
Мегаполіс, де повсюди лунає спів птахів, архітектурний ансамбль вражає величним поєднанням скла і бетону, жителі цінують вільний простір та історію. Голова громадської організації «Молода просвіта» Прикарпаття Євгенія Бардяк днями повернулася зі столиці Німеччини, де протягом тижня вивчала досвід роботи місцевих ГО та інструменти неформальної освіти. Додому привезла цікаві ідеї. Докладніше >>
Концерт відомого гурту відбувся в рамках “Карпатського простору” Докладніше >>
Шахта замість атракціону. Всього 25 хвилин їзди електричкою від Катовіце. У рамках IX Міжнародного туристичного ярмарку «ГК» завітав у Забже – польське місто в Сілезькому воєводстві, де має побувати кожен поціновувач індустріального туризму. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Я люблю радіодиктанти національної єдності. Люблю спостерігати, як вони змінювалися з часом: формат, зміст. Люблю нашу університетську підготовку до них. Люблю, коли за наші парти сідають студенти, викладачі, відомі люди. Люблю, коли ми всі ось так разом пишемо. Цікаво потім спостерігати і за баталіями щодо (не)такого тексту і щодо (не)такого читання. Різні роки – різні
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи