Дністер – третя за величиною й одна з наймальовничіших річок України ще здавна використовувався як транспортна артерія. Якщо ще минулого століття рікою активно пропливали різноманітні пасажирські судна, баржі, то нині побачити на Дністрі корабель – це справжнє диво. Здебільшого дністровська «ескадра» сьогодні це каяки, катамарани, байдарки й каное, за допомогою яких туристи відкривають для себе Докладніше >>
Кожне село Городенківщини – окрема захоплива історія. Про це подекуди свідчать давні пам’ятки, які чимало можуть розповісти про яскраве минуле краю. До приходу московитів і початку Другої світової війни, які принесли з собою репресії та розруху, хоч і відчувалися процеси пацифікації поляками, проте люди обробляли землю, будували школи, храми, гуртувалися навколо всього українського. Але як Докладніше >>
Звичайно, коли говорять про Городенківщину, багатьом відомі Раковецький та Чернелицький замки чи неймовірної краси костел Непорочного Зачаття Діви Марії, де творив Й. Пінзель. Але цей край багатий і на інші цікаві природні й історичні місцини, про які мало хто знає. А вони варті того, щоб про них говорили. Про кілька з них розповість «Галицький кореспондент». Докладніше >>
Відкриття приватної школи у 30-х роках минулого століття в невеликому селі було неабиякою подією. А для цього доклав чимало зусиль лідер національного руху на Городенківщині, виходець з села Вільхівці Михайло Прокіпчук. На жаль, про нього мало хто знає і пам’ятає. Та й інформації не так уже й багато, пише «Галицький кореспондент». Відомо, що Михайло Прокіпчук Докладніше >>
Мабуть, тут мешкають найбільші шанувальники творчості Івана Франка, адже саме в цьому селі постав перший в Україні пам’ятник Каменяреві – в 1927 році. Історія його виникнення – це вияв непокори владі. Споруджували таємно й постав він за одну ніч попри заборону тодішньої місцевої влади. Ініціатором був місцевий вчитель Олекса Іваночко, який спорудив пам’ятник за сприяння Докладніше >>
Палій Юлія
Кожного з нас змінить ця війна. Чуючи такі слова ще у 2022, я не уявляла, як саме це торкнеться мене самої та моєї сім’ї, та як я відреагую на це. Розуміння того, що внутрішні трансформації невідворотні, прийшло потім, пізніше. І той факт, що ми вже не будемо такими, як до початку повномасштабного вторгнення, треба визнати
Деркачова Ольга
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного