На День Івано-Франківська відзначили лауреатів міської премії ім. І. Франка в галузі літератури та журналістики. Зокрема, в галузі літератури нагороду отримали Василь Романюк за книжку «Сіймо, а збирати будем…» та Іван Гаврилович за поетичну збірку «Поміж землею і Небом». В галузі журналістики премією відзначили Богдана Кучера за телевізійні проекти «І..де..я», «Говорить Івано-Франківськ» і «Саме так».
Книжка нашого активного дописувача, письменника-публіциста, члена НСЖУ В. Романюка «Сіймо, а збирати будем...» вже отримала схвальні відгуки краєзнавців. Добрі рецензії були й за кордоном – від української діаспори, вихідців з Прикарпаття.
Міський голова Руслан Марцінків вручає диплом «Лауреата міської премії імені Івана Франка» в галузі літератури, почесну відзнаку і грошову нагороду письменникові Василеві Романюку
Василь Романюк зібрав невідомі досі факти про діяльність «Руської трійці» та її засновників – священиків Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича та Якова Головацького. Також дослідив життя та діяльність їхніх сподвижників, зокрема декана Богородчан о.Антіна Могильницького, автора поеми «Скит Манявський», яка свого часу викликала значний науковий і суспільний резонанс.
Розділ «Маловідомі сторінки життя членів «Руської трійці» передає історичні реалії життя галичан у ХVІІІ-XІX століттях. Загалом видання засвідчує, що не можна припиняти пошук нових фактів у нашому минулому.
У своїй книзі Василь Романюк використав чимало архівних документів, які стосуються відомих галичан, записів у метрикальних книгах, фрагменти яких збереглися в установах Національного архівного фонду України та наукових бібліотеках, спогади старожилів, багато давніх світлин. Автор знайшов читацькі реєстри, із яких довідуємося, що саме читали члени «Руської трійці», а також фотокопії їхніх автографів. Скажімо, листи Маркіяна Шашкевича до тестя Федора Крушинського, Осипа Крушинського до Івана Левицького, Маркіяна Шашкевича до дружини Юлії тощо.
На світлині В. Романюк, І. Гаврилович і Б. Кучер у день вручення премії ім. І. Франка в галузі літератури та журналі
Метрикальні книги села Підлисся, де народився майбутній священик, поет і просвітитель Галичини М. Шашкевич, довго вважалися втраченими. Їх Василь Романюк виявив у фонді 201 (опис 4а), що перейшов із Львівської консисторії до Центрального державного історичного архіву України у Львові (ЦДІАЛ України). Пан Василь уперше знайшов і помістив фрагменти записів метрикальної книги, яку вів дід Маркіяна по материній лінії – о. Роман Авдиковський. У них записано, що 13 травня 1784 р. в будинку ч. 32 народився Микола – син о. Романа Авдиковського та Маркіяни (Марії) Скрипчинської, котра походила «з посілості Радзивілів».
«Завдяки таким працям ми не втрачаємо своєї національної опори і вибудовуємо надійну гуманітарну сферу, яка нині надзвичайно потрібна нашій державі», – зауважив у своїй рецензії на книжку проректор з науково-педагогічної роботи Львівського національного університету ім. І.Франка, доктор філологічних наук, професор Ярослав Гарасим.
«Знання своєї історії необхідне для вирішення насущних проблем, для з’ясування місця України у європейському і світовому культурному просторі», – зауважив лауреат премії ім. І.Франка Василь Романюк на урочистостях.
Диплом і медаль Василя Романюка – лауреата міської премії ім. І. Франка.
Забрала посвідчення водія з пошти. Перша думка: вони ж лише до 2041 року, а що ж я буду потім робити? Я ж зібралася на пенсії таксувати)
…Машину я захотіла в 40+, до того постійно казала, що це не для мене, що я боюся когось вбити, що я читала мільйон
Забудьте усе, що ви знали про світ. Не звертайте уваги на те, що світ знав про вас. Це не так важливо, коли на очах маска і тебе ведуть тим простором Івано-Франківського театру ляльок, в якому ти була безліч разів. Він не змінився, ти теж. У тебе просто н
Вона уважно розглядає себе в люстерко, поправляє капелюшок, фарбує вуста на червоно і йде… Сама, без чоловічого супроводу, бо ж поспішає не на ранкову літургію до костелу у середмісті. Чи вдуріла? Чи світ вдурів? Чи чоловік, з яким хочеться інакшого і більшого, аніж він може запропонувати? Це акт другий.
Але перед тим акт перший, де в
Кейс Насті Камєнських важливий. А тези про те, що ти її притягуєш у наш інфопростір — з минулого століття. Вони про ті часи, коли у всіх було три канали і будь-яка згадка була піаром. «Бо навіть чорний піар був піаром». Світ змінився.
Не вірите?