У загиблого залишилися мама, дружина, двоє дітей та сестра.
Сьогодні, 29 лютого, у Львові відбудеться церемонія прощання з калушанином Олександром Піциком, який загинув 15 жовтня 2023 року, захищаючи Україну, повідомили у Калуській міській раді.
Чин похорону відбудеться у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Об 11:30 відбулася міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїна на Личаківському кладовищі.
Олександр Піцик народився 16 березня 1982 року в Калуші. Навчався у Калуському ліцеї №7, пізніше – у ліцеї імені Дмитра Бахматюка. Здобув вищу освіту в Національному університеті «Львівська політехніка».
Усе життя пропрацював у сфері меблевого конструювання та дизайну у Львові, Києві та Одесі. Упродовж певного періоду займався підприємницькою діяльністю.
Олександр завжди мав активну громадянську позицію. Зокрема, брав активну участь в акції «Україна без Кучми», подіях під час Помаранчевої революції та Революції Гідності.
Із перших місяців повномасштабного вторгнення РФ добровольцем став на захист Батьківщини від загарбників.
Боронив державу на південному напрямку у складі 15-ї бригади оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Загинув воїн 15 жовтня 2023 року.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює