Загинув воїн 14 серпня, захищаючи волю і незалежність України у війні з російськими окупантами. Михайло – військовослужбовець ЗСУ, механік-радіотелефоніст відділення управління командир батальйону взводу зв’язку мотопіхотного батальйону, 1982 року народження, житель с. Турка Коломийського району.
Захисник поліг в ході виконання бойового завдання в Бахмутському районі Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу, завданого формуваннями рф, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.
“Сумна звістка прийшла на Коломийщину, у П‘ядицьку громаду, до сім’ї захисника. Висловлюємо щирі співчуття родині.
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, проте світлі спогади про Героя України завжди будуть сильнішими за смерть… Поділяємо ваше горе, сумуємо разом з вами, підтримуємо вас у годину скорботи. Нехай світла пам’ять про Михайла Михайловича назавжди залишиться в серцях близьких та знайомих, а Бог подарує йому вічне життя та спокій”, – йдеться у повідомлені.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює