Дмитро Коцюбайло загинув 7 березня у бою під Бахмутом.
Про це йдеться на сторінці Бурштинської міської ради.
Сьогодні, 23 травня, на фасаді Бурштинського ліцею №3, де два роки навчався легендарний комбат «Да Вінчі», відкрили пам’ятну дошку Герою.
Вшановуючи пам’ять захисника, міський голова Василь Андрієшин зазначив, що його життєвий шлях увійде в підручники історії як приклад мужнього героїзму, приклад жертовної самовіддачі задля чогось більшого, задля рідної України.
«Ми пишаємося, що Дмитро Коцюбайло є вихідцем із нашої громади, що він починав шкільні роки саме тут, і що ми можемо згадувати його і рівнятися на нього. Ми дякуємо йому за його життя, за його подвиг» - підсумував Василь Михайлович.
Зі словами вдячності до родини загиблого звернулася також перша вчителька Дмитра Ольга Кобель та депутат обласної ради Андрій Іваськів.
Дмитро Коцюбайло народився у 1995 році в Івано-Франківській області, був активним учасником Революції Гідності. Пішов на фронт у 2014 році добровольцем, коли йому було 18 років.
Він був командиром взводу, а з 2015 року – роти добровольців. У 2014 році отримав важке поранення в Пісках Донецької области, після одужання повернувся на фронт.
Пізніше його підрозділ перемістився на Криворізький напрямок, потім на Харківщину і після цього на Луганщину і Донеччину. Він брав активну участь у деокупації Харківської області.
Цього року в Івано-Франківську майже в півтора раза — до 64-х зросло число випускників ліцеїв, які національний мультипредметний тест (НМТ) склали на максимальні 200 балів (торік таких успішних дітей було 44). Один учень склав тест одразу з трьох предметів на 200 балів — це Олександр Новицький з ліцею №2. П’ятеро отримали по 200 б
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і часто. На пресконференціях та в інтерв’ю. А головне — в документах. Бо без них нав
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні