На базі обласної клінічної лікарні проводять шосту та сьому трансплантації від посмертного донора.
Напередодні 63-річному франківчанину констатували смерть мозку і його родичі підписали згоду на посмертну пересадку органів.
Про це повідомляють на сторінці Обласної клінічної лікарні Івано-Франківська.
Після тривалої підготовки, відповідних процедур і підбору реципієнтів, трансплантаційна бригада нашої лікарні разом з колегами закладу Першого медичного об’єднання Львова впродовж доби провела кілька непростих хірургічних операцій. Цьому передувала робота транспланткоординаторів щодо пошуку реципієнтів.
У результаті обидві донорські нирки успішно пересадили прикарпатцям 44-х і 57-ми років.
«Усього система відібрала одинадцять осіб із загальноукраїнського електронного реєстру, які в черзі на трансплантацію. Проте після кросс-матчу, відповідного тестування у нашій лабораторії, яке ми провели, щоб унеможливити відторгнення, найкращі показники для пересадки від цього донора були у двох чоловіків, яким і пересадили дві донорські нирки», – розповідає транспланткоординаторка Лілія Шевага.
«Найважче з печінкою, оскільки цей орган має багато судин навколо й виконує більше п’ятисот функцій в організмі», – кажуть хірурги.
За словами завідувача Центру нефрології, діалізу і трансплантації Олега Легуна, все це непросто, адже пересадка органів потребує відповідних медикаментів, розуміння всіх процесів, приживлення.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи