На базі обласної клінічної лікарні проводять шосту та сьому трансплантації від посмертного донора.
Напередодні 63-річному франківчанину констатували смерть мозку і його родичі підписали згоду на посмертну пересадку органів.
Про це повідомляють на сторінці Обласної клінічної лікарні Івано-Франківська.
Після тривалої підготовки, відповідних процедур і підбору реципієнтів, трансплантаційна бригада нашої лікарні разом з колегами закладу Першого медичного об'єднання Львова впродовж доби провела кілька непростих хірургічних операцій. Цьому передувала робота транспланткоординаторів щодо пошуку реципієнтів.
У результаті обидві донорські нирки успішно пересадили прикарпатцям 44-х і 57-ми років.
«Усього система відібрала одинадцять осіб із загальноукраїнського електронного реєстру, які в черзі на трансплантацію. Проте після кросс-матчу, відповідного тестування у нашій лабораторії, яке ми провели, щоб унеможливити відторгнення, найкращі показники для пересадки від цього донора були у двох чоловіків, яким і пересадили дві донорські нирки», – розповідає транспланткоординаторка Лілія Шевага.
«Найважче з печінкою, оскільки цей орган має багато судин навколо й виконує більше п'ятисот функцій в організмі», – кажуть хірурги.
За словами завідувача Центру нефрології, діалізу і трансплантації Олега Легуна, все це непросто, адже пересадка органів потребує відповідних медикаментів, розуміння всіх процесів, приживлення.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні