На базі обласної клінічної лікарні проводять шосту та сьому трансплантації від посмертного донора.
Напередодні 63-річному франківчанину констатували смерть мозку і його родичі підписали згоду на посмертну пересадку органів.
Про це повідомляють на сторінці Обласної клінічної лікарні Івано-Франківська.
Після тривалої підготовки, відповідних процедур і підбору реципієнтів, трансплантаційна бригада нашої лікарні разом з колегами закладу Першого медичного об'єднання Львова впродовж доби провела кілька непростих хірургічних операцій. Цьому передувала робота транспланткоординаторів щодо пошуку реципієнтів.
У результаті обидві донорські нирки успішно пересадили прикарпатцям 44-х і 57-ми років.
«Усього система відібрала одинадцять осіб із загальноукраїнського електронного реєстру, які в черзі на трансплантацію. Проте після кросс-матчу, відповідного тестування у нашій лабораторії, яке ми провели, щоб унеможливити відторгнення, найкращі показники для пересадки від цього донора були у двох чоловіків, яким і пересадили дві донорські нирки», – розповідає транспланткоординаторка Лілія Шевага.
«Найважче з печінкою, оскільки цей орган має багато судин навколо й виконує більше п'ятисот функцій в організмі», – кажуть хірурги.
За словами завідувача Центру нефрології, діалізу і трансплантації Олега Легуна, все це непросто, адже пересадка органів потребує відповідних медикаментів, розуміння всіх процесів, приживлення.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п