Відійшов у вічність заслужений журналіст України, член Національної спілки журналістів України з 1984 року Андріяшко Роман Олексійович.
Роман Андріяшко народився 24 липня 1948 року в с. Рунгурах на Коломийщині. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Перш, аніж вступити до вишу, працював на заводі «Коломиясільмаш».
Після закінчення університету він був скерований на роботу в Івано-Франківську обласну державну телерадіокомпанію. Працював редактором, відповідальним випусковим, старшим редактором, а з 1990-го до 2008 року – генеральним директором.
За 50 років діяльності організації він став першим керівником – уродженцем Івано-Франківської області. Першим очолив колектив, в якому починав рядовим кореспондентом. Першим у системі Держтелерадіо ввів інститут ведучих програм замість всуціль дикторського прочитання передач. Вперше в Україні було впроваджено комп’ютерну технологію запису і монтажу передач.
Роман Олексійович нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, Подякою Кабінету Міністрів України, відзнакою Держтелерадіо України “За заслуги в розвитку інформаційної сфери”, Золотою медаллю української журналістики. Вродовж багатьох років обирався членом правління і секретаріату Івано-Франківської обласної спілки журналістів.
“Роман Андріяшко був талановитою людиною, добрим наставником для молодих колег, надійним другом. Він назавжди запам’ятається cвоєю невичерпною життєвою енергією, відданістю обраній справі. Романа Олексійовича добре знали й шанували і в Івано-Франківську, і в усіх прикарпатських містечках та селах”, – згадують в дописі.
Розповідати про війну вголос іноді страшніше, ніж мовчати. Та ще страшніше – вдавати, що нічого не відбувається. Писати про своє життя у війні – це не про те, що я хочу пожалітися. Це про свідчення того, що відбувається з нами сьогодні. Мовчати чи писати Коли я вперше писала про наш з чоловіком особистий досвід життя
Якщо ви, як і я, не дуже тямите у мистецтві, то малярство на склі швидше за все у вас асоціюватиметься з традицією іконопису на склі, бо такі ікони ви точно бачили. Є в них щось таке особливе та неповторне. Як зазначила Ніна Поліщук, «гуцульські, покутські, буковинські та подільські ікони на склі створили цілком унікальну нішу
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного