Сьогодні, 28 жовтня, в Івано-Франківську студенти Університету третього віку відвідали виставку живопису, графіки та офортів Тараса Шевченка.

Вперше в історії України така велика добірка оригіналів робіт Шевченка експонується не в стінах Національного музею Тараса Шевченка, а в регіональному музеї.

“Транспортування таких цінних речей, в цілому, не практикується – це дуже складно і дуже дорого. Потрібне страхування, гарантії безпеки, охорона. Це зрозуміло, бо Шевченка треба берегти як зіницю ока. Ця можливість є унікальною для всіх нас. Тут 37 творів, більшість яких раніше експонувалася нечасто”, – розповіла екскурсовод Марія Седорак.

В експозиції виставки «Справжній Шевченко» представлені більш як 30 творів художника з колекції Національного музею Тараса Шевченка в Києві. Це роботи в жанрах пейзажу, портрета, автопортрета та композиції на біблійні, історичні й побутові теми, виконані олійними фарбами, аквареллю, сепією, олівцем і в техніці офорта. Вони ілюструють різні періоди життя художника: доакадемічний час, навчання в Петербурзькій Академії мистецтв, нетривалі подорожі Україною та роботу в Київській Археографічній комісії, довгі роки заслання та останні роки життя в Петербурзі.

“Шевченко страшенно любив міфологію, особливо давньогрецьку та давньоримську. Він захоплювався малюванням всіх цих скульптур, бюстів, масок, давніх сюжетів – таким чином відточував свою майстерність. А взагалі Тарас Шевченко як художник працював у різних стилях”, – сказала екскурсовод.

За її словами, Кобзар не був тим дідусем у шапці та кожусі, яким ми звикли його бачити. Цей образ був скоріше експериментом для портрету, а у житті він носив модний тогочасний одяг і був франтом, читав свої вірші на прийомах і балах тощо.

Літні студенти змогли побачити автопортрети, «Катерину», «Селянську родину», «Одаліску». Також вони побачили портрет В. А. Жуковського пензля Карла Брюллова, за кошти з продажу якого Шевченка викупили з кріпацтва.

“Катерина” – надзвичайна робота, і за своєю суттю, і за майстерністю виконання. На цьому полотні ми бачимо об’єм, кілька планів, і дуже далекий горизонт, робота дуже “прозора”. Що ж до суті, то Шевченку боліла душа за цих дівчат, покриток, яких у суспільстві зневажали – і часто навіть не з їх вини. Життя було тяжким, просту дівчину могли затягти у маєток пана і робити з нею все, що хотіли”, – пояснила Марія Седорак.

До теми: у Франківську літнім студентам розповіли про Василя Стефаника