Загинув Андрій Павлюк 8 серпня 2022 року неподалік населеного пункту Зайцеве під час мінометного обстрілу.
В Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку загиблому військовому Андрію Павлюку. Про це на своїй сторінці інформує міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.
Пам’ятний знак розташований на будинку, де проживав захисник – на Довженка, 8. Тут зібралися рідні, близькі, сусіди та побратими. Кожен згадує командира відділення взводу легендарної десятки Андрія Павлюка як сміливого та справедливого захисника.
«Це весела, мудра людина. Наставник для молоді. Він завжди, де хто молодий зробить помилки, він завжди наведе на шлях істинний. Він гарним був командиром взводу вогневої підтримки, це дуже відповідальна посада. Завжди виконував дуже гарно свої обов’язки, тобто до роботи відносився дуже серйозно. Все було в хорошому вигляді», - каже побратим полеглого Героя Андрія Павлюка Дмитро Вітохін.
52-річний Андрій Павлюк став на захист Батьківщини ще в часи проведення АТО. Тому, коли ворог відкрито розпочав окупацію України, знову пішов до війська. Звільняв з побратимами села Житомирщини та Чернігівщини, згодом воював у Бахмуті, де дістав уламкове поранення.
«Тато мені завжди обіцяв: «Доця, все буде добре. Там молоді хлопці, я їм потрібен». - Він на них дивився як на своїх синів. Він був батьком найкращим у світі. Чесний, добрий, такий, що тримав дисципліну, такий, що підтримував, коли потрібно. Таким, що я горджуся, що я його дочка»,- розповідає донька загиблого Героя Андрія Павлюка Христина Рибак.
«Ми вшановуємо пам'ять різними способами. Звання «почесного громадянина», анотаційними дошками, книгами та алеями слави. На жаль, кількість загиблих росте, ми розуміємо, що сьогодні треба зберегти пам’ять, треба всім іванофранківцям показати, якою ціною дається відносний спокій, український тил у нашому Івано-Франківську. А найголовніше – це допомагати нашому війську, щоби була перемога», - підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п