Галичани відзначають 1125-річчя з часу першої згадки про стольне місто в писемних джерелах.
Про це інформують на сторінці Національного заповідника “Давній Галич”.
Один день із життя середньовічного міста відтворили співробітники Національного заповідника “Давній Галич” та працівники культури Галицької громади.
Вчора, 8 вересня, на лівому березі Дністра відбулося театралізоване дійство “Сплав солі по Дністру”.
Під час історичної реконструкції, що перенесла глядачів у княжу добу, торгівці і ремісники в середньовічному вбранні продавали на ринку різноманітні наїдки і напої, хутро, зброю, вироби з дерева, металу – все, чим була багата Галицька земля в княжі часи. Були тут і галицькі бояри, і сам король Данило вітав присутніх.
На плесах Дністра з’явився човен із “білим золотом”. Галичани прийняли вантаж, адже сіль у всі часи цінувалася дуже високо. Через неї навіть спалахували війни.
Сіль була дорогоцінним продуктом, її обмінювали на золото – грам за грам. Галицька земля забезпечувала нею всю Русь, власне, по наших теренах пролягав Великий соляний шлях у Західну Європу.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює