Сотні людей з Калуша зустріли загиблого військового зі скорботою.
Сьогодні, 4 листопада, Калуська громада провела в останню дорогу мужнього і сміливого захисника Петра Урсуловича — майданівця, учасника АТО/ООС, десантника.
Про це на своїй сторінці повідомив міський голова Калуша Андрій Найда.
Зі слів побратимів-майданівців:
«Петро був найпунктуальнішою людиною, чоловіком слова, який завжди прийде на допомогу, серйозним і добрим водночас”;
”Ти був один з тих, на яких тримається цей грішний світ”.
Першого ж дня повномасштабного вторгнення, 24 лютого, Петро пішов до Калуського РТЦКіСП і знову став до лав Збройних Сил України в складі окремої десантно-штурмової бригади та вирушив боронити Батьківщину. В боях отримав поранення, але після лікування знову повернувся на передову.
Його оптимізм, бажання жити і бути корисним у будь-якій ситуації надихало інших. А дружина та донька завжди відчували себе у безпеці, бо ж поряд був тато.
“У скорботі й вдячності схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними, друзями та побратимами”, – йдеться в дописі.
Нещодавно прочитала, що в західних областях є традиція на Різдво підкидати кутю до стелі ложкою, щоб визначити, яким же буде урожай в прийдешньому році. Якщо чесно, навіть не уявляла, що різдвяні традиції можуть відрізнятися. Бо колядки і 12 страв у нас існують, а от про кутю на стелі ніколи навіть не чула. Святветвечір або просто
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює
Попри усі можливі стереотипи, незважаючи на низку дискримінуючих обставин, безвідносно до ситуації загалом, все більше жінок у нашій країні стають водійками. 13 років тому, коли я ходила в автошколу, у моїй групі було лише троє молодих дівчат. Сьогодні ж на курсах чоловіків та жінок, мабуть, порівну. І якщо чоловіки здебільшого отримують посвідчення водія у 18—20