Їхні імена вписані золотими літерами в історію держави.
Про це пише “Галицький кореспондент”, посилаючись на Калуську міську раду.
Вчора, 15 вересня, на фасаді Центральної бібліотеки ім. Тараса Шевченка відкрили та освятили інтерактивні меморіальні дошки п’ятьом полеглим у російсько-українській війні Героям із Калуської громади – Ярославу Романишину, Івану Паранюку, Михайлу Олійнику, Павлу Воробцю, Володимиру Гордишинському.
Ця подія об’єднала мешканців громади, друзів та родини тих, хто став символом нескореності та відданості Батьківщині.
Іван Паранюк (01.06.1977 —15.07.2023) служив стрільцем-зенітником відділення зенітно-ракетного взводу однієї із військових частин.
Ярослав Романишин (02.12.1964 — 01.10.2023) був начальником складу роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення військової частини.
Михайло Олійник (29.10.1970 — 17.04.2023), старший солдат, служив стрільцем відділення стрілецького взводу стрілецького батальйону військової частини Національної гвардії України.
Володимир Гордишинський (03.01.1983 —21.12.2023) був командиром стрілецького відділення стрілецького батальйону окремої гірсько-штурмової бригади.
Павло Воробець (03.03.1976 — 31.12.2023) служив стрільцем-помічником гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону окремої гірсько-штурмової бригади.
Інтерактивні меморіальні дошки, які розробляє та виготовляє ГО «Спогади крізь віки», слугуватимуть надійним джерелом пам’яті для українців сучасного та майбутніх поколінь.
Зісканувавши QR-код на дошці, можна детально ознайомитися із матеріалами про життя і боротьбу Героя.
Якщо говорити про мистецькі виставки, то я радше звичайна глядачка, випадкова перехожа, яка забігає до виставкової зали коли під настрій, коли бо є вільний час, коли щоб перечекати негоду чи перебути черговий межовий стан, а коли й просто, бо по дорозі. Я не відстежую, що та коли має експонуватися, але якщо маю можливість то заходжу
…але розуміла, що в нас немає вибору. Ми з Вовою слухали виступ президента Америки 21 лютого 2022 року пізно увечері. Сумнівів не залишалося жодних в тому, що Росія таки нападе на нашу країну. На той момент чіткого розуміння що треба робити чи як правильно підготуватися не було. Відчуття розгубленості й страху трохи плутали всі думки
Стереотипами земля повниться. Наш світогляд часто ґрунтується на хибних уявленнях про інших людей, міста, регіони, та що там — навіть про самих себе. Стереотипи заповнюють пробіли в реальних знаннях. Якщо на власні очі не бачили, не були, не знаємо — здатні вірити будь-чому. Наша країна настільки велика й різноманітна, що нам не вистачає особистих зв’язків,
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного