Побачивши на танцювальному полі молодих людей, хлопці розпочали конфлікт з ними, який переріс в шарпанину. Протиправні дії були помічені охоронцями закладу та для припинення конфлікту вони почали докладати зусилля з метою припинення бійки.
Проте обвинувачений спільно з іншою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, продовжили хуліганські дії та спричинили одному потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа із зміщенням уламків, та синців і саден в різних ділянках тіла, а іншому потерпілому спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців та саден в ділянці голови, садна та крововиливу в слизову оболонку верхньої губи.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся за вчинене. Законний представник неповнолітнього обвинуваченого просила суд суворо сина не карати.
Захисник обвинуваченого у судовому засіданні просила звільнити її підзахисного від кримінальної відповідальності, враховуючи його позитивні характеристики.
Потерпілі просили суд суворо обвинуваченого не карати.
Прокурор у судовому засіданні просила визнати обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі. На підставі ст. 104 КК України, звільнити його від покарання із випробовуванням, встановивши іспитовий строк – 1 рік.
За дорученням суду, уповноваженим представником органу пробації, була складена досудова доповідь відносно обвинуваченого. Відповідно до положень законодавства, суд враховує зміст досудової доповіді в частині інформації, що характеризує обвинуваченого, а також для прийняття судового рішення про міру покарання.
Зі змісту досудової доповіді зазначається, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк, а також хлопець не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
Таким чином, суд прийшов до висновків, що неповнолітньому обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. А також звільнити його від покарання з випробуванням, встановивши обмеження, передбачені законом.
Як наслідок, суд призначив юнаку покарання у вигляді 1 року позбавлення волі та звільнив його від відбування покарання з випробуванням 1 рік.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює