Кулеметник відділення вогневого ураження 1 штурмового взводу штурмової роти військової частини ТО 950 Віктор Вікторович Головльов був важко поранений 11 травня в результаті мінометного артилерійського обстрілу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.
Після госпіталізації бійця спрямували до клінічної лікарні ім. Мечникова, де за його життя боролися досвідчені лікарі. Проте після складної операції 16 травня воїн помер.
Віктор Вікторович Головльов народився 14 січня 1977 року в с. Залужжя Рогатинської громади. Тут навчався у місцевій початковій школі та Рогатинській ЗОШ І-ІІІ ст. №1. Згодом здобув професію тракториста у Рогатинському ПТУ та пройшов строкову службу в армії, працював на Рогатинській птахофабриці і кількох підприємствах краю.
“Від маленького Віктор став для мене дуже великою підтримкою, – пригадує мати Героя, – постійно приглядав за сестрою, коли йшла на роботу, допомагав у всьому”.
З перших днів повномасштабного вторгнення, а зокрема 24 березня 2022 р. солдат Віктор Головльов був призваний до лав ЗСУ. Спершу виконував обов’язки кулеметника відділення вогневого ураження 1 штурмового взводу штурмової роти військової частини ТО 950 у м. Чоп.
10 квітня захисника спрямували на завдання у Бахмутський район Донецької області. Саме тоді Віктор попросив водія автобуса зупинитись у рідному Залужжі.
“15 травня у лікарні Мечникова я бачила свого сина востаннє живим. Його непритомного перевозили на діаліз, під крапельницями, – пригадує мама. – Наступного дня до мене підійшов лікар і сказав, що моєї дитини нема…”.
Прощання з Героєм Віктором Головльовим відбудеться завтра, 18 травня. Про час зустрічі захисника повідомлять додатково.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи