“Від маленького Віктор став для мене дуже великою підтримкою, – пригадує мати Героя, – постійно приглядав за сестрою, коли йшла на роботу, допомагав у всьому”.
“15 травня у лікарні Мечникова я бачила свого сина востаннє живим. Його непритомного перевозили на діаліз, під крапельницями, – пригадує мама. – Наступного дня до мене підійшов лікар і сказав, що моєї дитини нема…”.
Читайте також: Ювілейні 200 тисяч: за добу ЗСУ ліквідували ще 610 окупантів
