Кулеметник відділення вогневого ураження 1 штурмового взводу штурмової роти військової частини ТО 950 Віктор Вікторович Головльов був важко поранений 11 травня в результаті мінометного артилерійського обстрілу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.
Після госпіталізації бійця спрямували до клінічної лікарні ім. Мечникова, де за його життя боролися досвідчені лікарі. Проте після складної операції 16 травня воїн помер.
Віктор Вікторович Головльов народився 14 січня 1977 року в с. Залужжя Рогатинської громади. Тут навчався у місцевій початковій школі та Рогатинській ЗОШ І-ІІІ ст. №1. Згодом здобув професію тракториста у Рогатинському ПТУ та пройшов строкову службу в армії, працював на Рогатинській птахофабриці і кількох підприємствах краю.
"Від маленького Віктор став для мене дуже великою підтримкою, - пригадує мати Героя, - постійно приглядав за сестрою, коли йшла на роботу, допомагав у всьому".
З перших днів повномасштабного вторгнення, а зокрема 24 березня 2022 р. солдат Віктор Головльов був призваний до лав ЗСУ. Спершу виконував обов’язки кулеметника відділення вогневого ураження 1 штурмового взводу штурмової роти військової частини ТО 950 у м. Чоп.
10 квітня захисника спрямували на завдання у Бахмутський район Донецької області. Саме тоді Віктор попросив водія автобуса зупинитись у рідному Залужжі.
"15 травня у лікарні Мечникова я бачила свого сина востаннє живим. Його непритомного перевозили на діаліз, під крапельницями, - пригадує мама. – Наступного дня до мене підійшов лікар і сказав, що моєї дитини нема…".
Прощання з Героєм Віктором Головльовим відбудеться завтра, 18 травня. Про час зустрічі захисника повідомлять додатково.
Забудьте усе, що ви знали про світ. Не звертайте уваги на те, що світ знав про вас. Це не так важливо, коли на очах маска і тебе ведуть тим простором Івано-Франківського театру ляльок, в якому ти була безліч разів. Він не змінився, ти теж. У тебе просто н
Вона уважно розглядає себе в люстерко, поправляє капелюшок, фарбує вуста на червоно і йде… Сама, без чоловічого супроводу, бо ж поспішає не на ранкову літургію до костелу у середмісті. Чи вдуріла? Чи світ вдурів? Чи чоловік, з яким хочеться інакшого і більшого, аніж він може запропонувати? Це акт другий.
Але перед тим акт перший, де в
Кейс Насті Камєнських важливий. А тези про те, що ти її притягуєш у наш інфопростір — з минулого століття. Вони про ті часи, коли у всіх було три канали і будь-яка згадка була піаром. «Бо навіть чорний піар був піаром». Світ змінився.
Не вірите?
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.