«Наше печиво скуштуй і грошей, звісно, не шкодуй! Про Вкраїну рідну дбай: ЗСУ допомагай!», «Ми смаколики спекли, щоб ЗСУ допомогти! Підходіть, купляйте й знову повертайтесь!», «Ти наш стіл не минай – ЗСУ допомагай!», «Таємний інгредієнт наших страв любов до України та вдячність ЗСУ!» – такими віршованими рядками вихованці навчальних закладів Лисецької громади запрошували гостей Фестивалю єднання до активної участі у благодійному ярмарку на підтримку Збройних сил України, що відбувся другого жовтня у Старому Лисці.
Оригінальними у підготовці до заходу були усі без винятку його учасники. В той час, коли працівники дошкільного закладу, педагоги, ліцеїсти, гімназисти та їх батьки готували смаколики, учні готувалися до ролі промоутерів та реалізаторів смачнючої продукції, іншим випало завдання презентувати найрізноманітніші страви з картоплі, бо усі ці заходи разом із патріотичною мистецькою програмою заплановані були організаторами в рамках Фестивалю єднання.
Жодна злива з проникливим вітром та непривітна погода не зіпсувала наміченого, оскільки всіх об’єднало одне: тут в тилах єдністю місцевих жителів та внутрішньо переміщених осіб, надати наснаги нашим оборонцям на лінії фронту.
“Лисецька селищна рада дякує усім за згуртованість та патріотизм, ініціативність та креативність. Захоплюємося завзятістю Старолисецьких ліцеїстів, котрі в рамках благодійного ярмарку зібрали понад 70 тисяч гривень, внесками Старолисецького (5000 грн) та Лисецького (4500 грн ) садочків, Лисецького ліцею (2400) та Стебницької гімназії (2400). Ну і звісно ж велика вдячність усім, хто не пошкодував свого часу та матеріальних ресурсів, і підтримав наших захисників. Разом ми – сила!”, – йдеться в повідомленні.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи