У Тлумачі зустріли та провели в останню дорогу загиблого воїна Назарія Гавриша.
Про це повідомили на сторінці Тлумацької міської ради.
Сьогодні, 19 лютого, тлумачани вийшли на вулиці та в центр міста, щоб зустріти і попрощатися із загиблим воїном Назаром Гавришем.
Місцеві мешканці створили живий коридор та під бій дзвонів і пісню “Пливе кача по Тисині…”, на колінах зустріли полеглого земляка.
Спільно з деканами Тлумацькими о. Павлом Дутчаком (УГКЦ), о. Василем Стадником (ПЦУ) та духовенством, усі присутні помолилися за упокій душі Героя та провели його в останню дорогу.
Попрощатися із загиблим прийшли його рідні, близькі, друзі, жителі Тлумача та населених пунктів громади. Поховали Назара з усіма військовими почестями.
“Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя, який віддав життя за Україну. Важко прощатися з відданим сином України, важко говорити «Герої не вмирають», коли їх все більше у нашому небесному батальйоні”, – йдеться в дописі.
Я люблю радіодиктанти національної єдності. Люблю спостерігати, як вони змінювалися з часом: формат, зміст. Люблю нашу університетську підготовку до них. Люблю, коли за наші парти сідають студенти, викладачі, відомі люди. Люблю, коли ми всі ось так разом пишемо. Цікаво потім спостерігати і за баталіями щодо (не)такого тексту і щодо (не)такого читання. Різні роки – різні
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи