Меморіальні дошки відкрили полеглим воїнам Миколі Романюку та Михайлові Василечку.
Про це повідомили на сторінці Тлумацької міської ради.
У неділю, 10 грудня, на території Тлумацької школи-інтернат відбулося відкриття меморіальних дошок полеглим військовослужбовцям, випускникам освітнього закладу.
Дошки відкрили старшому навіднику ІІІ розрахунку 64 окремого артилерійського дивізіону 406 окремої артилерійської бригади, матросу Миколі Романюку та старшому солдату, санітару 109 батальйону 10 ОГШБ Михайлові Василечку.
Рідні, друзі, побратими, духовенство, представники місцевої влади, освітяни, тлумаччани та гості міста прийшли, щоб вшанувати воїнів, які віддали свої життя заради мирного неба над Україною.
Декани Тлумацькі о. Павло Дутчак (УГКЦ), о. Василь Стадник (ПЦУ) та священики помолилися за Героїв, відправили панахиду та освятили меморіальні дошки військовим.
Своїми спогадами про Михайла Василечка та Миколу Романюка поділилися вчителі освітнього закладу Людмила Вовк та Лідія Ульянич.
“Схиливши у глибокій скорботі голови перед усіма загиблими Героями, які загинули у війні з російським агресором, учасники заходу вшанували їхню світлу пам’ять хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіальних дощок Михайлові Василечку, Миколі Романюку та Дмитру Ломею”, – йдеться в дописі.
Коли ви востаннє дивилися на небо? А на землю? А на гори? А так, щоб усе це бачити одночасно? Іноді думаю, що нам дуже пощастило, що у нас є мистецтво, яке може легко спинити прекрасну мить і дати можливість споглядати водночас небо та землю, торкатися одночасно весни та літа, мандрувати поміж засніженими горами
Я намагаюся інколи відволікатися від новин та подій на фронті, щоб не з’їхати з глузду. Але чим далі триває це пекло, тим коротшим стає період абстрагування від фронту. Війна вже не просто стала частиною життя. Вона вросла в кожну клітину тіла. Мого. Його. Тепер вона з нами назавжди. Потрібні лише для фронту? Коли Вова приїжджає
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного