Меморіальні дошки відкрили полеглим воїнам Миколі Романюку та Михайлові Василечку.
Про це повідомили на сторінці Тлумацької міської ради.
У неділю, 10 грудня, на території Тлумацької школи-інтернат відбулося відкриття меморіальних дошок полеглим військовослужбовцям, випускникам освітнього закладу.
Дошки відкрили старшому навіднику ІІІ розрахунку 64 окремого артилерійського дивізіону 406 окремої артилерійської бригади, матросу Миколі Романюку та старшому солдату, санітару 109 батальйону 10 ОГШБ Михайлові Василечку.
Рідні, друзі, побратими, духовенство, представники місцевої влади, освітяни, тлумаччани та гості міста прийшли, щоб вшанувати воїнів, які віддали свої життя заради мирного неба над Україною.
Декани Тлумацькі о. Павло Дутчак (УГКЦ), о. Василь Стадник (ПЦУ) та священики помолилися за Героїв, відправили панахиду та освятили меморіальні дошки військовим.
Своїми спогадами про Михайла Василечка та Миколу Романюка поділилися вчителі освітнього закладу Людмила Вовк та Лідія Ульянич.
“Схиливши у глибокій скорботі голови перед усіма загиблими Героями, які загинули у війні з російським агресором, учасники заходу вшанували їхню світлу пам’ять хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіальних дощок Михайлові Василечку, Миколі Романюку та Дмитру Ломею”, – йдеться в дописі.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює