Уряд допомагає обіцянками

  • Івано-Франківськ у червоній зоні вже понад місяць. Як наслідок, підприємці обурені тим, що їм не дають працювати. Та ще й держава ніяк не допомагає малому бізнесу. Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль запевняє, що допомога буде.

    Допомога таки буде?

    Через те, що у місті зачинились крамниці, підприємці почали втрачати прибуток, а думка про те, як виплатити податки та зарплати, хвилює чи не кожного, хто має малий бізнес.

    У відповідь уряд заявив, що карантинні виплати для ФОПів можуть відновити. Раніше таку допомогу держава надавала підприємцям з грудня 2020 року по січень 2021 року. Сума разової допомоги тоді становила 8000 гривень на одного найманого працівника.

    Цього разу, коли Прикарпаття накрила друга хвиля посиленого карантину, знову постало питання про допомогу підприємцям. Так, 22 березня прем’єр-міністр України Денис Шмигаль повідомив, що Кабінет Міністрів обговорював механізми виплат компенсації підприємцям. Він доручив Міністерству економіки разом з Міністерством фінансів із залученням органів місцевого самоврядування розробити алгоритми відшкодування втрат людям, які змушені були припинити свою діяльність через червону карантинну зону в їхньому населеному пункті.

    А 24 березня Президент Володимир Зеленський зареєстрував у ВРУ  законопроєкт, що пропонує забезпечити виплати людям, які втрачають можливість працювати через карантин, за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

    Допомога, передбачена цим законопроєктом, надається  у 2021 році. Це буде нарахування у розмірі 8000 тисяч гривень від держави. А от яку суму відшкодовуватиме місцевий бюджет, мають вирішувати уже на місцях. 

    «Помремо з голоду…»

    Наталія, власниця магазину з одягом, розповідає, що свою крамницю зачинила 26 лютого – саме тоді, коли місто увійшло в червону зону. Жінка бідкається, бо закупила новий весняний товар, а продажу немає.

    «Ми взяли більше одягу в постачальників, щоб продати товар і віддати заборгованість, яка була. А тут нам кажуть, що знову посилюють карантин і доведеться зачинятись», – розповідає Наталія.

    Підприємиця зазначає, що продавці чекають зарплати, податок теж треба заплатити. Зрештою, її дитина навчається в університеті, й оплату ніхто не скасовував.

    До розмови долучається продавчиня, яка працює в магазині пані Наталії.

    «Ми не від коронавірусу помремо, а з голоду, бо не маємо за що купити шматок хліба. А ще треба і за квартиру заплатити, і на інші витрати виділити кошти», – скаржиться дівчина.

    Пані Наталія підрахувала, що майже за місяць сума збитків (оплата праці, комунальних послуг і податку) становить близько 15 тисяч гривень.

    «Це не кажучи вже про прожиття. І про те, що ми вклали гроші у весняний товар, який тепер лежить. Що нам робити?» – питає з відчаєм Наталія.

    Власниця крамниці каже, що 8000 гривень компенсації – це дріб’язок, адже якщо все порахувати, то сума втрат становитиме понад 100 тисяч гривень. Це і витрати за бізнес, комунальні послуги та прожиття сім’ї.

    «Для того, аби повернути весь прибуток і увійти в русло, я думаю, потрібно пів року, а то й рік», – зазначає підприємиця.

    Зараз все більш популярними стають покупки через інтернет. Наталія теж спробувала реалізовувати товар онлайн, створила сторінку в одній із соціальних мереж, однак оптимістичні очікування не виправдалися.

  • «Надсилали людині джинси, не підійшли за розміром, то я ще й оплатила доставку товару в обидві сторони поштою. Словом, пішла «в мінус», тому перестала вести сторінку в мережі», – поділилася вона негативним досвідом.

    Інтернет не став вирішенням проблеми

    Петро Чаплінський є підприємцем з 1996 року, працює на території так званого «П’яного ринку». Продає сантехніку. Розповідає, що під час карантину бізнес і так не йде, бо забезпечити нормальну торгівлю, коли магазин працює «на виніс», нереально.

    Вся виручка, яку все ж вдалось отримати, йде на прожиття. І за комуналку заплатити треба, і їсти щось купити. Чоловік каже, що працює разом із сином, інколи допомагає зять.

    «Відколи ринок закрили на карантин, ми залишились без грошей. У декреті перебувають дочка та невістка. Як ми маємо жити? Коли ще ми були відчинені, то якось крутились, адже сантехніка потрібна завжди. А тепер що?» – бідкається підприємець.

    Чоловік зазначає, що через інтернет також пробували торгувати, однак не пішло.

    «Попиту не було, а сантехніка, знаєте, річ така, що, не бачивши, не купиш. То колір може відрізнятись, то розмір. Та й «людський фактор» не відкидаю, продавець може помилитись», – каже Петро.

    Він зауважує, що, порівняно зі збитками, яких зазнав його бізнес, обіцяних 8000 тисяч гривень допомоги навряд чи врятують ситуацію. Підприємець стверджує, аби повністю повернутись у той ритм, який був до локдауну, потрібна значно більша сума. Дивує його і заява влади про те, що компенсацію має виплачувати місцеве самоврядування.

    «Звідки місто має гроші, щоб допомогти підприємцям? Місцева влада фінансує медицину, освіту та інші галузі, як впоратись ще з нами?» – дивується підприємець.

    Гірше, ніж у дев’яностих

    Ярослава, яка має точку продажу аксесуарів – а це шапки та окуляри – біля входу в ринок «Троян», розповідає, що веде бізнес більше, ніж 20 років. Зізнається, що у такому складному становищі ще не перебувала. Каже, навіть у 90-х роках, коли вона тільки починала підприємницьку діяльність, було легше.

    «Я була змушена згорнути торгівлю від початку введення обмежень червоної зони, та, чесно кажучи, справи пішли кепсько ще тоді, як Україну сколихнула пандемія: ми то зачинялись, то знову виходили на роботу, кількість покупців зменшилась. Закупили товар, вклали кошти, а ніхто не купує», – розповідає жінка.

    Ярослава пригадує, що були різні складні ситуації. Сплачували навіть штрафи. Однак так важко, як зараз, ще не було ніколи. Про те, що держава має намір виплатити грошову допомогу, Ярослава знає, однак вважає, що тих грошей буде замало. І наполягає на тому, що підприємцям треба виходити на роботу.

    Уляна ПИЛИПЕЦЬ

  • Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!