Розчарування у справі, якій ти присвятив багато років життя, – це не глухий кут, а лише дороговказ на інший напрямок. 30-літній іванофранківець В’ячеслав Дроздов ще змалку професійно займався плаванням, віддав спорту аж 14 років, назбирав оберемок перемог, здобув звання майстра спорту України і… розчарувався. У певний момент хлопець зрозумів, що вершина у спортивній кар’єрі, до якої він так довго крокував, не дала очікуваного відчуття внутрішнього щастя. Хотілося кардинально змінити вектор життя. Але куди і як?

Відповіді на свої запитання і навіть більше В’ячеслав знайшов у ведичній філософії. Йдеться про Веди – священні тексти індуїзму, записані біля 5 тисяч років тому. «Це наймасштабніші писання світу, – каже Дроздов. – Вони мають обсяг біля 100 тисяч книг». Чоловік розповідає, що Ведів найменше торкнулася людська рука, адже там існує ціла система захисту передачі знання, тим паче вони написані однією з найскладніших мов світу – санскритом. Цікаво, що санскрит найбільше схожий до слов’янських мов і навіть має спільні слова з українською: один, два, три, чатур (з укр. – чотири), мата (з укр. – мама)…

Саме у Ведах іванофранківець, вихований у сім’ї греко-католиків, відшукав для себе істину, сенс життя, розуміння Бога і усвідомлення, як працює Всесвіт, так звані вселенські закони. Наприклад, закон карми.

«У цьому світі все невипадково, – переконує В’ячеслав. – Якщо з вами відбувається щось неприємне, отже, колись ви комусь добряче напаскудили. Просто тепер вам це повертається. Так само і добрі справи повертаються добрими плодами. Це називається кармою». Він пояснює, що хтось заперечує вчення про карму як щось чуже, взяте з іншої культури, заявляючи, що карма є лише у тих, хто в неї вірить. Тим не менше, закон карми – це один із фундаментальних вселенських законів, який просто треба знати. «Карма – це не якийсь релігійний догмат, щоб вибирати, вірити в нього чи не вірити, – продовжує В’ячеслав. – Закон карми означає принцип причинно-наслідкового зв’язку, на якому базується вся наукова галузь». Закон карми говорить про те, що в даний момент ми отримуємо плоди свого минулого і заробляємо своє майбутнє. Наприклад, якщо вас вдарить якась людина, а ви дасте здачі, то вона не буде питати, за що. Але якщо ви вдарите людину, а вона не зможе або не захоче бити вас у відповідь, а на наступний день вам на голову впаде цегла, то знайте – це і є той удар у відповідь. Натомість більшість людей питають у Бога, чому і за що.

Також ведична філософія допомогла В’ячеславу зрозуміти суть справжньої любові – коли хочеться не брати, а віддавати. Веди кажуть, що до такого почуття в матеріальному світі найбільше наближена материнська любов.

Окрім цього, чоловік нарешті усвідомив, чому існує так багато релігій, якщо Бог лише один: «Творець посилає у різний час для різних народів своїх різних слуг (пророків), які відповідають рівню свідомості того чи іншого суспільства, національності, культурним особливостям, традиціям тощо, аби якомога доступніше донести істину. Ці пророки покликані передавати духовні знання, які можуть сповідуватися різними мовами чи в різних формах, але загалом суть одна й та ж – прийняти Бога і слідувати духовному розвитку. Тому релігії не варто ділити на правильні і неправильні». Хоча більшість людей, як зазначає В’ячеслав, часто помічають лише зовнішні відмінності між релігіями, тоді як важлива не форма, а зміст.

Після глобальної внутрішньої трансформації В’ячеслав п’ять місяців жив у ведичному центрі в Дніпрі, вчився там. Повернувшись додому, він працював адміністратором у студії йоги, а потім йому запропонували навчати плаванню школярів. Із задоволенням погодився, адже робота з дітьми – це саме задоволення і додає неабиякий плюс до карми.

В івано-франківському ведичному центрі В’ячеслав познайомився з майбутньою дружиною. Пара одружувалася двічі: спершу у ведичному центрі, а через кілька днів взяли шлюб у греко-католицькій церкві (на догоду рідним). Запевняють, що обидва рази почувалися однаково щасливими.

Наталя МОСТОВА