Не маючи художньої освіти, цей 52-літній іванофранківець протягом свого життя власноруч розмалював уже не один десяток прикарпатських церков. Усіма його іконами, як запевняє сам Василь Диндин, можна вистелити величезний стадіон – так їх багато. А ще скільки їх у приватних колекціях і просто в домівках тих, кого зачарував талант цього обдарованого чоловіка! Ось уже третій рік поспіль Василь Диндин розмальовує Церкву Святого Апостола Юди-Тадея, що на вул. В. Стуса в Івано-Франківську.

«Можна сказати, що я вже народився художником, малював мало не з самих пелюшок», – усміхається Василь Диндин.

У школі постійно посідав перші місця в мистецьких конкурсах. Також займався різьбярством, що в нього теж вдавалося надзвичайно вправно. Навіть іконостаси робив. Які ж усі дорослі були шоковані, коли хлопчина, будучи тільки в шостому класі, зміг самотужки у вирізьбленому вигляді відтворити точну копію пам’ятника герою СРСР Олександру Корякову, що був у його рідному селі! Найдивніше, що і спеціальних різців для різьбярства на той час у хлопця не було, натомість він орудував наточеним скальпелем.

Перший іконостас, вирізьблений золотими руками іванофранківця, знайшов своє місце у церкві в селі Боднарів. Настоятель того храму, коли одного разу прийшов до Василя, аби посвятити його оселю, і побачив там неймовірної краси ікони, одразу ж запропонував роботу художнику-аматору.

Після армії юнак мріяв вступити у Львівську національну академію мистецтв, але на заваді стала складна недуга – менінгіт. Після одужання хлопець мусів уникати надмірних розумових навантажень, тому від омріяного навчання довелося відмовитися назавжди.

Попри це Василь Диндин усе одно помандрував своїм шляхом, ставши одним із найзатребуваніших художників області. Малює здебільшого ікони. Каже, що малювання картин із християнською тематикою дарує йому надзвичайне умиротворення і внутрішню гармонію. Найпершим завжди починає малювати Ісуса.

Наталя МОСТОВА