Весілля на карантині

Карантин змінив багато життєвих планів. Відзначення урочистих подій стало проблемою через заборону на масові зібрання, обов’язкове носіння масок та дотримання дистанції. А що ж робити молодятам, які планували весілля понад пів року, готували святкові атрибути, замовляли ресторани, фотографів та декор? Чи можливе весілля без десятків близьких людей?

Як одружувалися прикарпатці під час карантину, з’ясовував “Галицький кореспондент”.

 Без рідних, білої сукні та фотографа

4 квітня в івано-франківському РАЦСі утворилася сім’я Єрузелів. Франківці Ольга та Віктор подали заяву про реєстрацію шлюбу ще 28 лютого. Через місяць у них повинна була відбутися урочиста церемонія, на яку були запрошені рідні та друзі. Однак 11 березня в Україні оголосили карантин. Тому парі довелося міняти формат свята: вирішили, що будуть тільки удвох.

Їхній шлюб реєстрували майже при вході у РАЦС. У дверях стояв стіл, вони швидко поставили підписи та отримали свідоцтво про одруження. І все – пішли. Обручками подружжя обмінялося самостійно на вулиці перед Ратушею.

Ольга та Віктор Єрузель

“Вечірки у нас не було. Просто ввечері до нас прийшли батько мого чоловіка та моя мама з сестрою. Ми пообідали, і все. Гучне весілля буде вже наступного року, влітку”, – розповідає наречена.

Ані білої сукні, ані фотографа, щоб зафіксувати важливий день для сім’ї Єрузелів, не було. Натомість Оля замовила в Інтернеті цікаві маски. Також придбала весільний букет. Замість фотографа пару на телефон сфотографувала сестра нареченої – хоч якась пам’ятка залишиться.

“Виникла ідея з масками, щоб трохи додати святкового настрою. Це така особливість була. Хотіла, щоб було гарно!” – розповідає дівчина.

Віктор та Ольга знайомі давно – близько 7 років. Кілька років вони не бачилися, а знову зустрілися в 2018 році у Хмельницькому на корпоративі фірми, в якій вони працювали: Віктор у луцькому філіалі, а Ольга – у франківському.

“Відтоді у нас все закрутилося. Він обірвав свої стосунки з дівчиною, я попрощалася зі своїм хлопцем. Через пів року переїхала до нього у Луцьк”, – розповідає франківка.

У січні 2020 року вони відсвяткували першу річницю спільного життя. Хоч пара з Івано-Франківська, зараз вони проживають у Луцьку, бо там працює Віктор. Втім незабаром планують вертатися додому, бо ж тут – усі рідні.

“Коли оголосили карантин, я дуже розчарувалася та засмутилася. Подумала, що ніхто не прийде нас привітати. А потім придумала цю ідею з масками та прийняла цю ситуацію. Коли франківський РАЦС розмістив на своїй сторінці наші фото, нас критикували і навіть обзивали. Мовляв, як це так – розпис у піст. Гріх же! А обзивати чужих людей і засуджувати ніби не гріх? Казали, що ми піаримося. Але ми просто хотіли розписатися, і все”, – стверджує Ольга Єрузель.

 Дивно і незабутньо

25 квітня, на річницю своїх стосунків, розписалися також франківці Христина Януш та Олександр Фотін.

Вони почали спілкуватись в Інтернеті, перебуваючи в Італії, два з половиною роки тому. Вона – на півночі, він – на півдні країни. Бачилися лише кілька разів. Та згодом з’ясувалося, що вони вчилися в одній школі, ба більше, Олександр був однокласником її старшого брата!

Минулого року вони з’їхались в Івано-Франківську і почали будувати вдома реальні стосунки. Вирішили, що житимуть разом. Зробили ремонт у квартирі, а на річницю стосунків – розписались.

Христина та Олександр Фотіни

“Я не знала, який він. Спілкування в Інтернеті для мене було завжди несерйозним. Але він не відступав і полонив моє серце вже остаточно. Коли зустрілися вдома, розпочали все спочатку і в реальності. Я залишилась тут і більше не полетіла в Італію. Любов долає усі перешкоди. Ми були за кордоном, в різних містах – і все одно познайомились!” – пригадує Христина Фотіна.

Подружжя планувало організувати весілля у червні, однак наразі скасували ці плани. Тепер взагалі сумніваються, чи вдасться провести вечірку, бо вважають, що пандемія затягнеться.

“Важка ситуація у світі. На жаль, це ще далеко не кінець, люди вже розслабились, але ще буде багато нових заражень”, – припускає дівчина.

Свята у них не було. Була тільки фотосесія та розпис. Разом з близькими вони випили шампанське під РАЦСом. Потім організували посиденьки з батьками вдома.

“Нам не так весілля хотілось, як у колі найрідніших організувати вінчання і потім святкування. Мабуть, таке невеличке свято і влаштуємо згодом, бо зараз запрошувати гостей із різних областей, щоб святкувати – небезпечно. Але ми вже одружені, і це радує!” – каже франківка.

Христина пригадує, що уже через 5 хвилин після того, як вони зайшли до РАЦСу, свідоцтво про одруження було у них в руках. Більше часу зайняло заповнення заявок онлайн з електронним підписом.

“Це дивно і незабутньо. Буде що розказати дітям і внукам. Такого часу більше не повториться, сподіваюся! Ми цей день уявляли зовсім по-іншому. Але ось так, в сімейному колі, лише з батьками – також добре. Головне, щоб всі здорові були!” – говорить Христина.

 Весілля за 5 днів

У калуському РАЦСі 24 квітня побралися молодята Оксана Срібняк і Тарас Мельник. Рік тому, в березні, вони познайомилися, а вже у серпні чоловік зробив прикарпатці пропозицію. Пара запланувала велике весілля на травень, хотіли запросити 120 гостей. Однак карантин вніс свої корективи, тож пара скасувала велелюдну гостину. Натомість влаштували вечірку з двома десятками найрідніших.

“Готувалися потрохи, але й відкладали, бо вірус поширювався, тож ми боялися, що він прийде й до нас. Та наші стосунки це не змінило ніяк ”, – розповідає Оксана.

7 червня молодята взяли шлюб. На святкування запросили тільки батьків, братів, сестер і чотирьох найближчих друзів. Подружжя жалкує, що не змогло запросити усіх інших друзів, а також колег з роботи.

Оксана Срібняк та Тарас Мельник

“Змінили все кардинально. Коли планували вечірку, також переживали, бо не знали, що можна, а що – ні. Але в останній момент, 5 червня, у МОЗ повідомили, що можна буде проводити невеликі заходи. Тому ми й організували весілля за 5 днів. У нас були такі обставини, які не дозволяли зволікати: або зараз, або взагалі не робити”, – каже прикарпатка.

Коли оголосили карантин, наречена думала, що до травня він закінчиться. А вже потім у пріоритеті було здоров’я рідних.

“Не було в нас такого: якщо весілля не буде, то це велика проблема. То нічого, скасуємо. А як інакше? Головне – здоров’я”, – каже Оксана Срібняк.

Акторське весілля

 7 червня відбулася ще одна святкова подія, пов’язана з утворенням сім’ї, – одружилися акторка та співачка Галина Баранкевич та актор Олексій Лейбюк. Пара вже довго працює разом в Івано-Франківському національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Раніше вони були друзями та колегами. Акторка розповідає, що зустрічалися вони близько семи місяців. А в Новорічну ніч на Кіпрі Олексій зробив їй пропозицію.

“Це було дуже романтично. Опівночі на березі моря під час феєрверків Олексій освідчився мені. Було дуже красиво. Так і створилася акторська сім’я”, – ділиться враженнями Галина Баранкевич.

Відтоді пара почала планувати весілля. Домовлялися з музикантами, рестораном, флористами та всіма підрядниками. Купили костюм нареченому та білу сукню нареченій. Детальні приготування почалися в останній тиждень, коли точно дізналися, де саме буде свято. Гостей на свято також запрошували за кілька днів до весілля. Співачка не хотіла переносити святкування, бо вважала, що це не має сенсу.

Галина Баранкевич та Олексій Лейбюк

“Ми живемо в таких обставинах, коли не знаєш, чого чекати від завтрашнього дня. І все у наших руках! Головне – вірити, що все буде добре. Віра – це величезна сила! На питання друзів про підготовку до весілля Олексій жартома відказував: “Галя не здається!” Я й справді не здавалася”, – пригадує Галина.

Єдине, що довелося зробити через карантин, – значно скоротити кількість гостей. Спочатку у списку було 180 запрошених, понад сотню довелося викреслити. Співачка зізнається: це було дуже складно та боляче.

“Мали бути мої родичі з Рівного, з Миколаєва, зі Львова. Повинні були приїхати друзі Олексія з Києва, Одеси, Харкова. Але під час святкування ми зрозуміли, що в такому форматі теж є свій плюс – біля нас були найближчі люди в житті”, – каже Галина Баранкевич.

Коли дехто з гостей з остраху через пандемію відмовився приїхати, молодята поставилися до цього рішення з розумінням. Кажуть, не виникло жодних непорозумінь чи негативу.

До слова, гостей розважали на весіллі самі ж молодята: вони водночас були ведучими та нареченими.

Галина Баранкевич та Олексій Лейбюк

“Ми були дуже втомлені у цей день, він минув на одному диханні. Все так швидко пройшло! Не встигла отямитися, як було вже о пів на другу ночі і треба було провести обряд пов’язання хустки молодій. Ми отримали море позитиву від наших гостей! Коли на одній території збирається творча та цікава родина, а ще театрали, це вибухова суміш енергії, позитиву, радості та сміху. Ми відучували, що людям в кайф відпочивати на нашому весіллі. Ми досягнули того, чого хотіли!” – говорить Галина Баранкевич.

Але був момент, коли весілля ледь не довелося перенести, бо на відновлення роботи ресторанів не було дозволу від уряду. А святкувати просто неба можливості не було – тоді безперестанку лив дощ.

“Молилася і просили Бога допомогти. Згодом зателефонували з ресторану і сказали, що можуть надати нам територію літнього майданчика. А потім МОЗ дозволило ресторанам приймати гостей усередині: від 5 червня продовжилися послаблення карантину, а на 7 червня було заплановане наше весілля. Я впевнена, що це Бог так скерував”, – зазначає Галина Баранкевич.

 

Ірина КУЙБІДА

 

 

 

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!