Відповідальна за талант

  • Майстриня з Рожнятівщини сіє жито і виготовляє з нього унікальні вироби

    45-річна педагогиня Юлія Вікторівна Чічак з Небилова, що на Рожнятівщині, добре знає, що таке захоплення. Вона володіє технікою плетіння з соломи вже багато років, облаштувала солом’яними виробами кімнату у Небилівському ліцеї й охоче передає своє вміння школярам, які відвідують гурток.

    Згуртувати дітей

    У навчальному закладі є багато експозицій виробів із соломи. Тут справжній солом’яний світ: традиційні різдвяні дідухи, зірки, хрестики, ангелики, пташки і тваринки, колекція солом’яних ляльок, скриньки й цукерниці, віночки й капелюшки, які направду дивують кожного відвідувача ліцею.

    “Історія мого захоплення соломою цікава, – розповідає Юлія Вікторівна. – Сама я родом з Кривого Рогу, а вийшла заміж у Небилів. Вперше з мистецтвом соломоплетіння познайомилася в інституті на лекціях з трудового навчання. Здобула спеціальність «вчитель початкових класів і народознавства», тому й вирішила не сидіти склавши руки і почала шукати спеціальну літературу про декоративно-прикладне мистецтво, зокрема соломоплетіння».

    Коли педагогиня вже почала вести гурток у Небилові, то згодом познайомилася з викладачкою Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Ольгою Мельник, яка охоче поділилася з нею своїм досвідом. Коли майстриня почала працювати з соломою, зрозуміла, що одного бажання, яким би великим воно не було, замало. Адже не все виходило.

    Та її наполегливість незабаром дала чудовий результат. Основи соломоплетіння уже понад 20 років тут опановують учні з 2-го по 6-й клас. Юлії Вікторівні вдалося згуртувати дітей навколо себе і залучити їх до спільної праці.

    Надихає і мотивує

    Педагогиня активно вболіває за розвиток соломоплетіння і сама сіє жито, яке згодом дає школярам для роботи на гуртку.

    «Якщо ти щось вмієш, маєш талант і знання, то цим треба неодмінно ділитися, – вважає пані Юлія. – Коли бачиш, яка краса народжується із золотого стебельця в твоїх руках, то це ще більше надихає й мотивує. Давши людині талант, Бог колись спитає, куди вона його поділа».

    Вироби із соломи Юлії Чічак побували на різноманітних фестивалях та виставках Рожнятівщини, а також у Краєзнавчому та Художньому музеях Івано-Франківська, в музеї “Писанка” м. Коломия. Провела майстриня майстер-клас із соломоплетіння і в Долинському краєзнавчому музеї “Бойківщина”. Три її доньки також осягли науку не тільки композиції і техніки роботи з соломою, а й правильності заготівлі сировини.

    Символ життя

    Чічаки щорічно власноруч висівають 5-7 соток самого жита. А ще – льон, овес та пшеницю. Як каже майстриня, житня соломка має бути зрізаною впору – під час цвітіння і за сонячної погоди. Наголошує, що треба прослідкувати і не допустити, щоб колосок, як то кажуть, налився і дозрів, бо потім не буде відбою від мишей. Сам матеріал для роботи має бути гнучким, пружним та еластичним.

    Завдяки вправним рукам небилівської майстрині зі стебел золотистого жита постають різноманітні елементи декору. Прийнято вважати, що вироби із соломи мають глибоке символічне значення.

    “Жито – це символ життя, – захоплено каже пані Юлія. – А в соломоплетінні кожна деталь щось означає. Так радісно, коли поруч з будинком у нас воно зеленіє… Я сама сію, сама жну його серпом. Дуже люблю кінець травня, бо саме тоді жито виростає і зацвітає, пахне медом…”

    А ще жінка припускає, що, можливо, у майбутньому створить сайт, де продаватиме свої унікальні вироби із соломи. Наразі для неї значно цікавіше навчати інших. «Це важливий момент для розвитку дітей, – зазначає вона, – бо саме в соломоплетінні задіяна дрібна моторика рук. А вироби ці не просто красиві, а й довговічні. Будуть служити, хіба лиш колір потемнішає з роками”.

    Мар’яна ЛОКАТИР

  • Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!