Потерпілий подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Про це пише "Галицький кореспондент", з посиланням на Калуський міськрайонний суд.
Суд ухвалив зупинити судове провадження у справі про обвинувачення за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 122 КК України мешканця одного із сіл Калуського району до його звільнення з військової служби.
Захисником обвинуваченого було подано суду клопотання про зупинення судового провадження до звільнення його з військової служби, оскільки його підзахисний перебуває на службі у ЗСУ, бере активну участь у бойових діях.
З матеріалів справи відомо, що обвинувачений вчинив крадіжку та того ж дня спричинив тілесні ушкодження потерпілому, з яким цього ж дня виник словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків.
Прокурор у судовому засіданні просив суд зупинити провадження у справі з огляду на мобілізацію обвинуваченого до ЗСУ.
З врахуванням фактичних обставин, встановлених під час судового провадження, зокрема те, що розгляд провадження у відсутності обвинуваченого неможливо, оскільки в Україні введено воєнний стан та обвинуваченого призвано для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, а відтак кримінальне провадження підлягає зупиненню до моменту звільнення його з військової служби.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п