Потерпілий подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Про це пише “Галицький кореспондент”, з посиланням на Калуський міськрайонний суд.
Суд ухвалив зупинити судове провадження у справі про обвинувачення за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 122 КК України мешканця одного із сіл Калуського району до його звільнення з військової служби.
Захисником обвинуваченого було подано суду клопотання про зупинення судового провадження до звільнення його з військової служби, оскільки його підзахисний перебуває на службі у ЗСУ, бере активну участь у бойових діях.
З матеріалів справи відомо, що обвинувачений вчинив крадіжку та того ж дня спричинив тілесні ушкодження потерпілому, з яким цього ж дня виник словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків.
Прокурор у судовому засіданні просив суд зупинити провадження у справі з огляду на мобілізацію обвинуваченого до ЗСУ.
З врахуванням фактичних обставин, встановлених під час судового провадження, зокрема те, що розгляд провадження у відсутності обвинуваченого неможливо, оскільки в Україні введено воєнний стан та обвинуваченого призвано для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, а відтак кримінальне провадження підлягає зупиненню до моменту звільнення його з військової служби.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює