Напередодні 24 лютого Ярослав Залипка отримав важку травму. Проходячи тривале лікування, старався якнайшвидше стати на ноги.
«Якби не травма, я з першого дня був би там, зі своїми…», – постійно казав він рідним, відколи почалось повномасштабне вторгнення.
З 27 березня 2018 року до квітня 2021 року брав безпосередню участь в Антитерористичній операції та Операції Об’єднаних Сил на території Донецької і Луганської областей.
5 червня 2022 року старший матрос Ярослав Залипка з м. Рогатин повернувся на передову. У складі гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти виконував бойові завдання у Бахмуті, Водяному.
7 лютого у Донецькій області обірвалося життя Ярослава.
Ярослав Залипка народився у Рогатині (16.01.1981 р.). Навчався у Рогатинській ЗОШ №2. Відтак здобув освіту у Рогатинському державному аграрному коледжі за спеціальністю «зоотехнік». З червня 1999 року до жовтня 2000 року пройшов строкову службу. Його життя не було легким – війна, трагічна втрата доньки. У мирний час працював в Україні та за кордоном.
“Радів успіхам донечки Діанки, будував сімейні плани на майбутнє, але війна написала свій жорстокий сценарій. Не стало сина, батька, чоловіка і брата… Не стало нашого Захисника”, – йдеться в дописі.
Коли ви востаннє дивилися на небо? А на землю? А на гори? А так, щоб усе це бачити одночасно? Іноді думаю, що нам дуже пощастило, що у нас є мистецтво, яке може легко спинити прекрасну мить і дати можливість споглядати водночас небо та землю, торкатися одночасно весни та літа, мандрувати поміж засніженими горами
Я намагаюся інколи відволікатися від новин та подій на фронті, щоб не з’їхати з глузду. Але чим далі триває це пекло, тим коротшим стає період абстрагування від фронту. Війна вже не просто стала частиною життя. Вона вросла в кожну клітину тіла. Мого. Його. Тепер вона з нами назавжди. Потрібні лише для фронту? Коли Вова приїжджає
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного