Напередодні 24 лютого Ярослав Залипка отримав важку травму. Проходячи тривале лікування, старався якнайшвидше стати на ноги.
«Якби не травма, я з першого дня був би там, зі своїми…», - постійно казав він рідним, відколи почалось повномасштабне вторгнення.
З 27 березня 2018 року до квітня 2021 року брав безпосередню участь в Антитерористичній операції та Операції Об’єднаних Сил на території Донецької і Луганської областей.
5 червня 2022 року старший матрос Ярослав Залипка з м. Рогатин повернувся на передову. У складі гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти виконував бойові завдання у Бахмуті, Водяному.
7 лютого у Донецькій області обірвалося життя Ярослава.
Ярослав Залипка народився у Рогатині (16.01.1981 р.). Навчався у Рогатинській ЗОШ №2. Відтак здобув освіту у Рогатинському державному аграрному коледжі за спеціальністю «зоотехнік». З червня 1999 року до жовтня 2000 року пройшов строкову службу. Його життя не було легким - війна, трагічна втрата доньки. У мирний час працював в Україні та за кордоном.
"Радів успіхам донечки Діанки, будував сімейні плани на майбутнє, але війна написала свій жорстокий сценарій. Не стало сина, батька, чоловіка і брата... Не стало нашого Захисника", - йдеться в дописі.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні