Напередодні 24 лютого Ярослав Залипка отримав важку травму. Проходячи тривале лікування, старався якнайшвидше стати на ноги.
«Якби не травма, я з першого дня був би там, зі своїми…», – постійно казав він рідним, відколи почалось повномасштабне вторгнення.
З 27 березня 2018 року до квітня 2021 року брав безпосередню участь в Антитерористичній операції та Операції Об’єднаних Сил на території Донецької і Луганської областей.
5 червня 2022 року старший матрос Ярослав Залипка з м. Рогатин повернувся на передову. У складі гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти виконував бойові завдання у Бахмуті, Водяному.
7 лютого у Донецькій області обірвалося життя Ярослава.
Ярослав Залипка народився у Рогатині (16.01.1981 р.). Навчався у Рогатинській ЗОШ №2. Відтак здобув освіту у Рогатинському державному аграрному коледжі за спеціальністю «зоотехнік». З червня 1999 року до жовтня 2000 року пройшов строкову службу. Його життя не було легким – війна, трагічна втрата доньки. У мирний час працював в Україні та за кордоном.
“Радів успіхам донечки Діанки, будував сімейні плани на майбутнє, але війна написала свій жорстокий сценарій. Не стало сина, батька, чоловіка і брата… Не стало нашого Захисника”, – йдеться в дописі.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює