Днями

МОНЕТИ

Знайомий – любитель-нумізмат. На е-Bау він купив у мексиканця колекцію мексиканських монет різного часу випуску. Посилку, однак, не пропустила митниця на тій підставі, що заборонено пересилання готівки, в тому числі монет, поштою. Йому написали, він прийшов на митницю і довго з ними з’ясовував щодо кожної монети. Заліз в інтернет з ноутбука на сайт мексиканського центробанку і показував митникам, які монети виведені з обігу (їх пропускали). Ну, а ті, якими все ще можна платити, вони завернули, бо такі правила. Години зо дві це все тривало, причому митники були коректні і доброзичливі, але дотримання правил вимагали. У результаті з кількох десятків надісланих монет частину все-таки не пропустили. Їх вони порекомендували надіслати поштою назад відправникові. Він запитав, яку зворотну адресу писати. Митниці? Ні, кажуть, це якось безглуздо. Пишіть вашу домашню. Окей. Через кілька днів телефонують йому з поштамту і кажуть: пане, а ви в курсі, що готівкові гроші, в тому числі монети, поштою не можна надсилати? Що ж ви їх в Мексику відправляєте? Приходьте до нас і забирайте свою посилку назад, ми це пересилати не маємо права. Ну що ж, мій знайомий прийшов і покірно забрав поштове відправлення. І пішов з ним додому.

Колись

ПІДПОЛКОВНИК

73-й рік, літо, десь під Єрусалимом одному підполковнику-резервісту надали кілька рот танків, піхоти, десантників, артилерії, розвідників (загалом, майже бригада) для підготовки їх до параду. Частини бойові, зі своїм штатним бойовим озброєнням і боєкомплектом, до Єрусалима рукою подати. А в цей час генеральний штаб приймає делегацію якоїсь бананової республіки з Південної Америки, і вирішили повезти їх і показати частини, що будуть на параді. Банановий генерал ходить і прозріває, що солдати і техніка перед ним бойові, патрони і снаряди теж – хоч зараз у бій. Йому показують пузатенького підполкана-резервіста в якомусь зачуханому наметі і кажуть, мовляв, ось він – учитель математики, а ми його поставили парад організовувати. Генерал запитує підполкана: «І що ви з цим усім будете робити?» – «Як що, парад проведу, і додому». Генерал сумно і з нерозумінням в очах: ​​«Якщо б у мене було все це і столиця за спиною, нічим не прикрита, за годину їзди на танку, я б уже був президентом!»

І взагалі…

Розповідають, що жив на світі Хуан Перон. Працював він президентом Аргентини, хоча деякі недоброзичливці іноді називали його “диктатором”. Робота була виснажлива і небезпечна: вороги постійно готували замахи, в усякому разі Перон так вважав. Особливо він боявся бути отруєним (це стара традиція місцевих аристократів). Нікому зі своїх підлеглих Перон не довіряв. Крім одного. Це був його старий денщик, який пройшов з ним вогонь, воду і мідні труби. Відданий, як собака, але з кривими руками (немає в світі досконалості). Тільки цьому старому солдату Перон довіряв готувати собі їжу. Але вміння відданого слуги не сягали далі, ніж “м’ясо смажене” і “каша пшоняна”. Час від часу Хуан починав давитися солдатськими харчами і вигукував: «Чорт забирай, президент я чи не президент! Можу я в цій країні нормально поїсти?» І велів готувати машину. Якийсь час він колесив Буенос-Айресом і передмістями, а потім, за генератором випадкових чисел, вибирав заклад громадського харчування, намагаючись у своєму виборі не повторюватися. Де він сьогодні з’явиться, щоб повечеряти, не знав ніхто до останнього моменту. Для ресторану, кафе або простої забігайлівки поява президента країни завжди була несподіванкою. Кілька разів генерал Перон таки отруївся. Але не внаслідок замаху, а через погану якість продуктів і невмілість кухарів. Якщо їжа або обслуговування виявлялися неякісними, весь персонал закладу чекали неприємності: Перона дехто називав “кривавим диктатором”, і для цього, можливо, були підстави… Подробиць репресій проти працівників громадського харчування історія не зберегла, але в роки правління Перона якість страв в Буенос-Айресі і околицях піднялася на найвищу вершину. Тому що жоден заклад, навіть найменший, не був застрахований від раптового візиту самого президента – голодного, суворого і справедливого. Не знаю, як щодо політичних звершень, але за кулінарні всі жителі були йому вдячні.