Днями

ДЗВІНОК

Сільська баба викликала телефонного майстра. Майстер приходить: «Що трапилося?» – «Мені всі кажуть, що я дуже довго не підходжу до телефона, дехто не дочікується і кидає трубку, думаючи, що мене нема вдома. Але я до телефона відразу підходжу! Ще чомусь мій пес завжди скиглить перед дзвінком. Він що, ясновидець?» Майстер відкрив розподільну шафу, дістав мобільний і подзвонив бабці. Телефон задзвонив не відразу, а тільки після того, як пес заскиглив. Попоравшись у проводах, майстер з’ясував що: собака прив’язаний до заземлення телефонного дроту залізним ланцюгом із нашийником; заземлювач погано приєднаний до громовідводу, розриваючи, тим самим, ланцюг; собака отримував 90 вольт при вхідному дзвінку; після кількох ударів струму собака починав скиглити і пісяв; зволожена земля замикала ланцюг, і телефон дзвонив.

Якось

БІТКОЇНИ

Якось в одне із сіл далекої азіатської країни приїхав білий торговець і оголосив жителям, що буде купувати у них мавп по 10 доларів за штуку. Селяни, знаючи, що в джунглях повно мавп, жваво взялися за справу, покидавши свої ділянки і городи. Торговець накупив більше тисячі мавп по 10 доларів, але їх кількість у джунглях почала зменшуватися, а ловити їх ставало все важче. Селяни повернулися до своєї звичної роботи. Але торговець підняв ціну на мавп до 20 доларів, і мисливці знову потягнулися в джунглі. Однак із провізією почалися проблеми, і селяни змушені були повернутися на поля. Але тут торговець підняв ціну до 50 доларів… Тим часом йому довелося виїхати у справах, і він залишив замість себе помічника. Той же, зібравши жителів села на площі, оголосив: дивіться, ось клітки з тисячами мавп! Я готовий продати їх вам по 35 доларів, а коли торговець повернеться, він купить їх у вас по 50!” Жителі села подумали-подумали, та й купили мавп. Навіть у борги залізли. Помічник поїхав, а торговець так і не повернувся в село. Зате у жителів залишилися величезні борги і абсолютно не потрібні їм мавпи, які не йшли в джунглі, оскільки звикли отримувати їжу від селян. Ось, власне, все, що варто знати про біткоїни.

Колись

СМІТТЯ

Затор в одному південному містечку. З машини з московськими номерами, що повзе в лівому ряду, з пасажирського віконця (праворуч) вилітає якийсь недоїдок з “Макдональдса” і порожня банка з-під пепсі. У машини в правому ряду, що їде поруч, відкриваються двері водія, все це сміття  підбирається. На світлофорі машина з правого ряду підкочує до машини з московськими номерами, і все підібране перекидається у відкрите пасажирське вікно…

І взагалі…

Стукають три блондинки у ворота раю. Святий Петро їм відповідає, що, мовляв, перш ніж увійти, потрібно відповісти на якесь простеньке питання. «Ось, наприклад, що таке Пасха?» – запитує святий Петро. Перша блондинка: «Я знаю! Це восени, коли індичку смажать і обжираються потім цілий день!» – «Погано, погано, йди мимо», – відповідає святий Петро. Друга блондинка, подумавши, говорить: «А я знаю, а я знаю! Це взимку, коли ялинки ставлять і подарунки один одному дарують!» – «Геть звідси, – відповідає їй святий Петро ​​і, звертаючись до третьої, каже: «Давай тепер ти…» – «Великдень, – говорить третя блондинка, – це коли Ісус і його учні святкували єврейський Пейсах…» – «Продовжуй, дочко моя…» – «І Ісус перетворив вино на кров, а Юда його зрадив…» Петро дістає ключі… «І коли вони спали в саду, прийшли римляни і його заарештували, а потім його били і розіп’яли на хресті». – «Ну, заходь», – говорить Святий Петро. «Але я ж ще не все розказала! Потім його з хреста зняли і поклали в печеру, а вхід до печери завалили каменем, а потім він воскрес…» – «Гаразд-гаразд, заходь», – посміхаючись, каже Петро. Але блондинка не вгаває: «Я закінчу… І тепер щороку євреї відсувають цей камінь, і якщо Ісус вилізе і побачить свою тінь, зима триває ще шість тижнів».