Днями

ФОТОШОП

Знайомий розповів.

Я викладач малюнка, займаюся в основному з абітурієнтами, які хочуть вступати в художні вузи. Жах у тому, що половина з них реально не уявляє, як виглядає жива людина, а не зафотошоплена глянцева картинка з журналу. Доводиться пояснювати, що якщо у людини зігнуте тіло, там неминуче будуть складки шкіри, і це не жир, а анатомічна норма (бо шкіра не гумова, і якщо їх немає на згині, при розгинанні шкіра просто трісне), що тіні під очима – це не якийсь жахливий недолік, а нормальне явище. Що, врешті, не треба малювати кубики від преса всім підряд!

Колись

ЮВЕЛІР

Це трапилося зі знаменитим ювеліром і скульптором Бенвенуто Челліні. Папський двір, бажаючи нарешті звільнитися від вкрай незручного художника, вирішив убити його. А Челліні сидів в цей час у в’язниці за звинуваченням у крадіжці казенного золота. Він, звичайно, вважав себе безвинно постраждалим, однак ніхто не дав би поручительства за нього. Хіба що з поваги до його генія покривили б душею. І ось попи вирішили скористатися нагодою, щоб покінчити з ювеліром. Він довгі роки дошкуляв їм своєю зухвалою поведінкою. І ось вони вирішили убити його, але так, щоб смерть ця була хоч трохи схожа на природний кінець. Отрута для цієї справи не годилася. Ознаки отруєння занадто помітні. Виникли б чутки та поголос, яких не бажав чесний і богобоязливий папа. Все-таки незручно: папа, вищі ідеали, “Христос воскрес” – і раптом грубе вбивство. Хотілося зробити все тихо, безшумно і, головне, з християнською смиренністю. Тож замість отрути вирішили додати художникові в їжу товчений алмаз. Це був вже випробуваний засіб: людина помирала нібито від кольок і розладу шлунка. І ось цей алмаз папський двір дав одному ювеліру для того, щоб той подрібнив камінь. Пройдисвіт-ювелір, бажаючи заробити на цій справі, замість отриманого алмаза розтовк м’якший і менш коштовний камінь – блакитний берил. Корисливий майстер заробив на цьому пару золотих, а от Бенвенуто Челліні, проковтнувши з їжею цей потовчений м’який камінь, залишився живий на користь стражденного людства. Хоча Челліні і пережив, як він пише, величезний страх близької смерті, але потім, як досвідчений ювелір, він розпізнав у потовченому камені блакитний берил, а не алмаз, який був би смертельним. Ось, мабуть, єдиний випадок, коли гроші не зіграли тієї ролі, яка їм була призначена.

І взагалі…

Стукають три блондинки у ворота раю. Святий Петро їм каже, що перш, ніж увійти, потрібно відповісти на простеньке питання. «Ось, наприклад, що таке Паска?» – запитує святий Петро. Перша блондинка: «Я знаю! Це восени, коли індичку смажать і обжираються потім цілий день!» – «Погано, погано, йди мимо», – відповідає святий Петро. Друга блондинка, подумавши, говорить: «А я знаю, а я знаю! Це взимку, коли ялинки ставлять і подарунки один одному дарують!» – «Геть звідси, – лютує святий Петро ​​і, звертаючись до третьої, каже: – Тепер ти…» – «Великдень, – відповідає третя блондинка, – це коли Ісус і його учні святкували єврейський Пейсах…» – «Продовжуй, дочко моя…» – «І Ісус перетворив вино на кров, а Юда його зрадив…» Петро дістає ключі… «І коли вони спали в саду, прийшли римляни і його заарештували, а потім його били і розіп’яли на хресті». – «Ну, заходь», – говорить Святий Петро. «Але я ж ще не все розказала! Потім його з хреста зняли, і поклали в печеру, а вхід до печери завалили каменем, а потім він воскрес…» – «Гаразд-гаразд, заходь, – посміхаючись, каже Петро. Але блондинка говорить: «Я закінчу… І тепер щороку євреї відсувають цей камінь, і якщо Ісус вилізе і побачить свою тінь, зима триває ще шість тижнів…»